Цивільна справа за позовом територіальної громади до ТОВ про витребування майна підлягає передачі для продовження розгляду до суду першої інстанції за юрисдикцією

9 грудня 2024 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 185/9702/21 передав справу щодо позовних вимог, пред’явлених до ТОВ, про витребування земельної ділянки для продовження розгляду до господарського суду.

Прокурор в інтересах держави в особі сільської ради звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру, ТОВ, особи про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки.

Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду рішення міськрайонного суду та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог до ТОВ про витребування земельної ділянки скасовано. Провадження у справі у цій частині закрито.

Читайте також: Належним способом захисту прав у разі несплати користувачем земельної ділянки коштів за договором емфітевзису є стягнення боргу, а не розірвання договору

Закриваючи провадження у справі, Верховний Суд виходив з того, що вимоги про витребування спірного нерухомого майна у відповідача-юридичної особи на користь держави (територіальної громади) відповідають належному способу захисту прав позивача і підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

Прокурор подав до Верховного Суду заяву, в якій, посилаючись на ст. 255, 256 ЦПК України, ст. 30 ГПК України, просив направити справу у частині позовних вимог до ТОВ за встановленою юрисдикцією – до господарського суду.

Як вказав Верховний Суд, частиною 4 ст. 414 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого належить вирішення спору.

Читайте також: Право власності на частину земельної ділянки не переходить до особи, яка набула у власність розміщений на ній об’єкт нерухомості, якщо ділянка перебуває у державній чи комунальній власності

У цій справі підлягає вирішенню спір щодо захисту права власності територіальної громади на земельну ділянку. Цей спір існує між територіальною громадою, в особі місцевої ради, яка вважає себе власником спірної земельної ділянки, та юридичною особою – ТОВ, яке володіє цією земельною ділянкою.

У цьому випадку не підлягають застосуванню виключення із загального правила, встановленого у ч. 4 ст. 414 ЦПК України, про те, що справа не підлягає передачі для продовження розгляду у випадку закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду у порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду, з урахуванням предмета спору, належного способу захисту права власності, підстав закриття провадження у справі.

Подібне тлумачення процесуальних норм, зокрема ч. 4 ст. 414 ЦПК України, застосовано Великою Палатою Верховного Суду у справі № 372/266/15-ц.

Верховний Суд зазначив, що оскільки належним способом захисту порушеного права власності територіальної громади у цій справі є звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння до останнього набувача (володільця), яким є юридична особа, такий спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства і провадження у справі у цій частині вимог закрито судом касаційної інстанції, у цьому випадку підлягає до застосування загальне правило, передбачене ч. 4 ст. 414 ЦПК України, про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд відступив від висновків щодо застосування ч. 1 ст. 256, ч. 4 ст. 414 ЦПК України, висловлених в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 р. у справі № 185/9673/21, від 25 вересня 2024 р. у справі № 185/11185/21, в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 р. у справі № 185/9802/21, від 25 вересня 2024 р. у справі № 185/9804/21 щодо відсутності правових підстав для передачі справи за юрисдикцією до належного суду.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути