Судова практика
Тимчасове блокування доступу до реєстру речових прав на нерухоме майно не позбавляє приватного нотаріуса права на працю
23 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/12935/19 скасував рішення судів попередніх інстанцій та прийняв нове рішення, яким відмовив приватному нотаріусу в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Приватний нотаріус звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи: Держпідприємства «Національні інформаційні системи», у якому просив визнати протиправним і скасувати наказ Мінюсту щодо тимчасового заблокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також позивач подав заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Мінюсту та зобов’язання ДП «Національні інформаційні системи» відновити йому доступ до Реєстру до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Суд першої інстанції ухвалою, залишеною без змін апеляційним судом, заяву позивача про забезпечення позову задовольнив частково, ужив заходів забезпечення позову у справі та зупинив дію наказу Міністерства юстиції України в частині тимчасового заблокування доступу приватному нотаріусу. Суд першої інстанції виходив з того, що шляхом прийняття відповідачем оскаржуваного наказу порушено гарантоване Конституцією України право позивача на працю.
У касаційній скарзі Міністерство юстиції України зазначало, що вжиттям заходів забезпечення позову спір фактично вирішується по суті.
Верховний Суд вказав, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оцінними, тому в кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, суд має установити, чи є хоча б одна з названих обставин, оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
У разі застосування тимчасового блокування доступу приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріус не позбавлений права на працю та має право здійснювати діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних, фізичних осіб-підприємців, що спростовує доводи стосовно фактичного позбавлення відповідача можливості отримання позивачем доходу від своєї професійної діяльності.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постановах від 12 лютого 2020 р. в справі № 824/902/19-а, від 21 листопада 2019 р. в справі № 420/1065/19, від 01 жовтня 2019 р. в справі № 420/912/19, від 19 червня 2018 р. в справі № 826/9263/17.
Забезпечення позову зупиненням дії наказу в частині блокування доступу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може вважатися вирішенням спору, оскільки приватний нотаріус і надалі здійснює діяльність у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, попри те, що оскаржуваний наказ, дія якого спірними судовими рішеннями зупинена, винесений саме щодо наявних порушень приватним нотаріусом при вчиненні дій у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Обставини щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в справі, не були аргументом заяви про забезпечення позову та суди попередніх інстанцій не встановили.
Щодо визначеної позивачем підстави для забезпечення позову про наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, то наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно-правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з’ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв’язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
Підготував Леонід Лазебний
