Судова практика
У діях хірурга, який разом з ургентним хірургом брав участь у проведенні операції як асистент, є ознаки необережного співзаподіяння смерті хворому, якщо її спричинено діями обох медичних працівників
6 липня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 351/2550/14-к залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який не діагностував ускладнення під час операції, що призвело до тяжких наслідків.
Завідувач хірургічним відділенням обвинувачувався в тому, що він під час операції, в якій він брав участь як асистент разом з ургентним лікарем хірургом, як оператором, разом з останнім не діагностували ускладнень під час операції у вигляді кровотечі, що зумовило призначення пацієнту неадекватного лікування, внаслідок чого він помер в операційній.
Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, завідувача хірургічного відділу лікарні засуджено за ч. 1 ст. 140 КК.
У касаційній скарзі засуджений посилався на неповноту досудового розслідування, суперечливість висновків експертиз, а також на нерозмежування та незазначення, які саме обов’язки належно він не виконував та які нормативні акти порушив, при тому, що під час проведення операції не виконував обов’язки службової особи, а діяв як асистент.
Читайте також: Джерелом обізнаності лікаря про стан здоров’я вагітної пацієнтки є не лише її амбулаторна картка
Верховний Суд вказав, що судами в цій справі встановлено, що засуджений, будучи асистентом під час проведення операції, як завідувач хірургічного відділу лікарні, який відповідно до посадової інструкції ніс відповідальність за повноту обстеження хворих відділення, ефективність та результат проведеного лікування, ускладнень при проведенні операцій, обстеження і лікування пацієнтів, повинен був врахувати всі за і проти, а також думку своїх колег, які рекомендували проводити операцію відкритим способом, оскільки у пацієнта були раніше проведені дві операції на черевній порожнині.
Доводи у касаційній скарзі про те, що в обвинувальному акті конкретно не зазначено, які саме професійні обов’язки покладалися на нього і які з цих обов’язків не виконані взагалі, або виконанні неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів ним порушено, не відповідають змісту обвинувального акта, у якому наведені, передбачені посадовою інструкцією обов’язки засудженого, невиконання яких привело до неправильного діагностування ускладнень під час операції та подальшого лікування, неадекватного стану хворого.
Посилаючись у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили і не дали оцінку висновкам судово-медичного відділу Головного бюро судмедекспертизи МОЗ України, а саме висновку № 390/15, де вказано, що відповідальним за правильність виконання введення троакара в черевну порожнину, а отже за спричинення пошкодження є медичний працівник, який цю дію виконував, засуджений не зазначає, яким чином такі висновки вплинули на законність постановлених щодо нього судових рішень, при тому, що йому інкримінувалося не спричинення пошкодження потерпілому, а недіагностування ускладнень внаслідок такого пошкодження, яке покладено саме на членів операційної бригади – хірургів, внаслідок чого потерпілому було надано подальше лікування неадекватне стану хворого, в результаті чого він помер в операційній.
Доводи касаційної скарги про те, що з висновку № 390/15 убачається, що за наданими для проведення експертизи документами неможливо чітко розмежувати та визначити хто особисто з членів хірургічної бригади мав виконувати певні дії при ліквідації кровотечі з ушкоджених судин брижі кишківника, які саме і в якій послідовності, не спростовують винуватості засудженого, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, такі дії покладалися на обох хірургів. Водночас, як убачається з матеріалів провадження, іншого хірурга ухвалою районного суду звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КК на підставі ст. 46 КК у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
