Connect with us

Судова практика

У діях особи відсутній умисел на збут наркотиків, якщо загальна кількість вилучених наркотиків не перевищує потреби в їх особистому вживанні

Дата публікації:

29 жовтня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 461/895/19 залишив без задоволення касаційну скаргу сторони обвинувачення, яка не довела, що обвинувачений мав на меті збут наркотичних речовин.

Працівниками поліції було виявлено у особи та вилучено 9 згортків з фольги із порошкоподібною речовиною рожевого кольору, яка, згідно з висновком експерта, є амфетаміном (психотропна речовина, обіг якої обмежено, загальною масою 0,4742 г); 9 (дев’ять) полімерних пакетів із пазовим замком з фрагментами речовини рослинного походження зеленого кольору, яка, згідно з вказаним висновком експерта, є канабісом (особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, загальною масою 15,76 г); згорток з фольги, паперовий згорток з друкованим текстом чорного кольору та паперовий згорток у клітинку з подрібненою речовиною рослинного походження коричнево-зеленого кольору, яка, відповідно до наведеного висновку експерта, є сумішшю канабісу та тютюну, із загальною масою канабісу (особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено), 2,98 г.

Вказані дії кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 307 КК.

Судом такі дії обвинуваченого в порядку ч. 3 ст. 337 КПК України перекваліфіковані з ч. 1 ст. 307 на ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин без мети збуту.

Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки, та покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

У касаційній скарзі прокурор зазначав, що судами неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність при перекваліфікації дій особи з ч. 1 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України, без урахування тієї обставини, що у обвинуваченого було виявлено та вилучено електронні ваги поряд із особливо небезпечними наркотичними засобами і психотропними речовинами, розфасованими та упакованими у згортках та полімерних пакетах, загальною масою 19,2142 грам, що явно перевищує потреби особи для власного споживання.

Верховний Суд вказав, що місцевим судом правильно зазначено, що про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, що придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо.

При цьому, якщо висновок про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому випадку повинні бути дослідженні обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, у тому числі чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи та її розфасування. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно тощо), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об’єктивно перевищує потреби такої особи у власному вживанні, то в такому випадку може мати місце умисел на збут.

Надані стороною обвинувачення докази не містять жодних даних, які б у своїй сукупності та взаємозв’язку поза розумним сумнівом доводили, що обвинувачений мав на меті збут наркотичних речовин. При цьому загальна маса вилучених у обвинуваченого психотропних речовин та наркотичних засобів, об’єктивно не перевищує потреби особи у власному вживанні, а сам факт виявлення ваг і наркотичних засобів у розфасованому стані не свідчать про умисел обвинуваченого на їх збут.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Судова практика

Суд не має права здійснювати розгляд щодо застосування примусових заходів медичного характеру до недієздатної особи за відсутності її захисника і представника

Опубліковано

on

26 листопада 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 204/7791/19 скасував ухвалу апеляційного суду, який позбавив можливості недієздатну особу реалізувати надані їй процесуальним законом права.

Місцевий суд за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги продовжив застосування примусових заходів медичного характеру щодо особи в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Апеляційний суд залишив без задоволення клопотання захисника в інтересах особи про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали місцевого суду та повернув його апеляційну скаргу.

У касаційній скарзі захисник зазначав, що ні він, ні його підзахисний не були присутніми в судовому засіданні при постановленні ухвали місцевого суду, а тому строк на її апеляційне оскарження має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення.

Верховний Суд вказав, що суддя-доповідач апеляційного суду з посиланням на ст. 398 КПК дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника відповідає вимогам ст. 396 КПК, подана у межах строку, передбаченого ст. 395 КПК, і за відсутністю перешкод для її розгляду, передбачених ст. 399 КПК (зокрема підстав для повернення скарги), відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника та призначив розгляд апеляційної скарги. Водночас у судовому засіданні колегія суддів апеляційного суду розглянула клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та дійшла висновку, що такий строк захисником пропущений з неповажних причин, а тому повернула його апеляційну скаргу.

Як вбачається з матеріалів провадження, у судовому засіданні апеляційного суду брала участь особа, щодо якої продовжено застосування примусових заходів медичного характеру. Водночас ні захисник, ні законний представник у судовому засіданні присутніми не були. Із заяви представника спеціального закладу з надання психіатричної допомоги вбачається, що рішенням місцевого суду особу визнано недієздатною.

Верховний Суд наголосив, що згідно з вимогами ст. 507 КПК у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру участь захисника є обов’язковою. Зазначена норма закону є імперативною, а тому апеляційний суд не мав права здійснювати судовий розгляд за відсутності захисника навіть за наявності його клопотання про це.

Крім того, з огляду на положення ст.ст. 506, 512 КПК у судовому засіданні стосовно вирішення вказаного вище питання має брати участь і законний представник такої особи. Проте з матеріалів провадження вбачається, що апеляційний суд не забезпечив участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції законного представника (опікуна), не повідомивши їй про день і час судового засідання, не виконав вимог ст. 401 КПК, чим позбавив особу можливості реалізувати свої права учасника судового провадження відповідно до ст. 44 КПК.

Таким чином, апеляційний суд, провівши судовий розгляд за участю недієздатної особи, за відсутності її захисника та законного представника, позбавив можливості цю особу реалізувати надані їй процесуальним законом права шляхом здійснення їх через уповноважених на це осіб (ст. 506 КПК).

Допущені апеляційним судом порушення в контексті ст. 412 КПК ВС визнав істотними.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Право на апеляційне оскарження ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказує на наявність права оскарження ухвали про його обрання

Опубліковано

on

9 грудня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 635/108/19 скасував ухвалу апеляційного суду, який дійшов помилкового висновку про відсутність у захисника права на оскарження ухвали суду.

Місцевий суд задовольнив клопотання прокурора та обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника на вказану ухвалу місцевого суду, мотивувавши тим, що чинним КПК не передбачено порядку апеляційного оскарження ухвали про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У касаційній скарзі захисник зазначав, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку щодо неможливості апеляційного оскарження ухвали про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Та обставина, на його думку, що в рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 р. у справі № 4-р/2019, яким у відповідній частині визнано неконституційними положення ч. 2 ст. 392 КПК, зазначено «продовження» строку тримання під вартою, а не «обрання», не може бути підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Верховний Суд вказав, що із системного аналізу ст.ст. 177, 178, 194, 196, 199 КПК, в яких терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синоніми (при цьому обрання є первинною стадією під час застосування запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження – вторинною, що наступає за певних умов, до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою), у їх взаємозв’язку з рішенням КСУ № 4-р/2019 випливає, що зміст та обсяг кримінальної процесуальної норми ч. 2 ст. 392 КПК дає підстави до окремого апеляційного оскарження як ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, так і судового рішення, на підставі якого запобіжний захід обрано під час судового провадження в суді першої інстанції. Такий висновок ґрунтується на логічному способі тлумачення змісту закону, зокрема такого його виду як з’ясування обсягу і змісту наступного правового явища (як похідного від попереднього), залежно від змісту і обсягу правового явища, що є підґрунтям до його виникнення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд виходив з того, що право на окреме апеляційне оскарження постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (наступне правове явище за його обранням та застосуванням) вказує про встановлення в законі права на оскарження в зазначеному порядку ухвали про обрання такого заходу.

Отже, за висновком ВС, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника, неправильно витлумачив положення норми ст. 392 КПК, у зв’язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність у захисника права на оскарження зазначеної ухвали суду.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Сукупність непрямих доказів може бути покладена судом в основу обвинувачення особи у вчиненні умисного вбивства

Опубліковано

on

7 грудня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 728/578/19 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які встановили винуватість особи у вчиненні умисного вбивства відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

У касаційній скарзі засуджена зазначала, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції є незаконними і необґрунтованими, а матеріали кримінального провадження не містять належних і допустимих доказів на підтвердження її винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Верховний Суд вказав, що згідно зі ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку.

Навпаки, ст. 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається із судових рішень, у цьому кримінальному провадженні відсутні прямі докази на підтвердження винуватості засудженої у вчиненні умисного вбивства потерпілої. Однак факт скоєння цього злочину саме засудженою суди попередніх інстанцій встановили на підставі сукупності інших належних і допустимих непрямих доказів, які з урахуванням обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист непослідовних версій засудженої щодо обставин смерті потерпілої, що не узгоджувалися із вказаними доказами, дозволили судам першої та апеляційної інстанцій встановити винуватість засудженої у вчиненні умисного вбивства відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Версії засудженої, висунуті на свій захист, були проаналізовані апеляційним судом і визнані неспроможними, з чим погодився Верховний Суд.

Як установив апеляційний суд, показання засудженої не узгоджуються між собою та суперечать матеріалам кримінального провадження.

Беручи до уваги сукупність досліджених у суді першої інстанції непрямих доказів, а також те, що засуджена, яка проживала разом з потерпілою в одному домогосподарстві, в якому і було виявлено труп останньої з явними ознаками насильницької смерті, не змогла послідовно й правдоподібно пояснити обставини, за яких потерпіла отримала тілесні ушкодження, суди попередніх інстанції, за висновком ВС, дійшли обґрунтованого висновку про доведеність її винуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2020
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram