Судова практика
У кримінальному провадженні найманим працівником може бути визнано особу, оформлену за цивільно-правовим договором
Терміном «найманий працівник» охоплюються не лише фізичні особи, які працюють за трудовим договором (контрактом), а й фізичні особи, які перебувають із вказаними суб’єктами у фактичних трудових відносинах (у тому числі, якщо особа виконувала роботу на підставі цивільно-правового договору, зміст якого складають умови, що фактично визначають взаємні права та обов’язки працівника і роботодавця за трудовим договором).
5 лютого 2020 р. Перша судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду № 718/1139/18 залишила без задоволення касаційну скаргу прокурора, який твердив, що суд безпідставно визнав найманим працівником особу, чиї відносини з роботодавцем не були належно оформлені.
Органом досудового розслідування особа обвинувачувалась у тому, що вона, перебуваючи за згодою власника в її будинку, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, переконавшись, що її ніхто не бачить, шляхом вільного доступу таємно викрала вироби із жовтого металу та повторно, таємно викрала золоті вироби зі шкатулки для прикрас, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення (за це кримінальне правопорушення тоді здійснювалося провадження у формі приватного обвинувачення).
У касаційній скарзі прокурор наполягав на необґрунтованості висновків судів про те, що зазначене кримінальне провадження може здійснюватися у формі приватного обвинувачення і може бути закрито у зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення. На думку прокурора, потерпіла та обвинувачена перебували не у трудових, а в цивільно-правових відносинах, остання виконувала роботи не як найманий працівник, а як виконавець послуг. При цьому прокурор вказував на неправильне ототожнення понять «трудового договору» та «договору про надання послуг».
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 6 серпня 2019 р. кримінальне провадження на підставі ч. 1 ст. 434-1 КПК (через необхідність відступити від ухваленого раніше висновку) передано на розгляд Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Перша судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду наголосила, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК (в редакції Закону № 767-VII, чинній на момент розгляду справи судом) до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення було віднесено також провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою), якщо воно вчинено особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.
Визначення терміну «найманий працівник» викладено у ст. 1 Закону України від 3 березня 1998 р. № 137/98-ВР «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»: «фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об’єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю», а також у п. 11 ст. 1 Закону України від 2 березня 2000 р. № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»: «фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи».
Для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК (в редакції Закону № 767-VII) у провадженнях щодо особи, яка стосовно потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого, окрім встановлення відповідності кваліфікації вчиненого нею діяння наведеним у цьому пункті, необхідно також пересвідчитись у тому, чи підпадає ця особа під ознаки, які містяться у нормативному визначенні терміну «найманий працівник».
Як убачається з договору про надання послуг та додатку до нього, укладеного між потерпілою та обвинуваченою, остання зобов’язувалася на замовлення потерпілої виконувати комплекс послуг з прибирання житлового будинку та прибудинкової території.
При цьому, зміст вказаного договору про надання послуг містить істотні умови, які з огляду на позиції Верховного Суду в постановах від 31 жовтня 2018 р. (провадження № 14-370цс18) та від 8 жовтня 2018 р. (провадження № 61-36816св18) дозволяють вважати обвинувачену найманим працівником у відносинах з потерпілою. Зокрема, у зазначеному договорі визначено конкретний вид робіт та місце їх виконання, періодичність їх здійснення, час початку та закінчення виконання робіт, порядок оплати виконаних робіт. І це дає достатні підстави для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК (у редакції Закону № 767-VII) у кримінальному провадженні щодо обвинуваченої.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій надали правильну правову оцінку встановленим фактичним обставинам кримінального провадження та дійшли обґрунтованого висновку про те, що обвинувачена на момент вчинення нею кримінальних правопорушень, у вчиненні яких її обвинувачено, хоча й виконувала на користь потерпілої роботу на підставі цивільно-правового договору, однак у відносинах з потерпілою була найманим працівником.
Підготував Леонід Лазебний
