Судова практика
У постанові про проведення контрольованої закупки має бути викладено обставини, які свідчать про відсутність провокування особи на вчинення злочину
3 травня 2018 р. Верховний Суд у справі № 569/11930/15-к скасував рішення суду апеляційної інстанції через те, що процесуальний порядок винесення рішення про проведення оперативної закупки не був дотриманий, а суд не надав цьому факту належної оцінки.
Обвинувачений збув покупцю за 5 000,00 грн 5 електронних пристроїв – GSM-мікрофонів, що належать до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.
Вироком міського суду, залишеним без змін апеляційним судом, його було засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 грн, стягнуто на користь держави витрати на проведення експертиз у сумі 6 111,84 грн.
У касаційній скарзі засуджений та його захисник зазначили, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам, вирок ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах, відсутні підтвердження наявності у органу досудового розслідування підстав для проведення заходів у формі оперативної закупки.
Як з’ясував Верховний Суд, засуджений подав на вирок апеляційну скаргу, в якій порушував питання про недопустимість доказів, проте, відхиляючи доводи, апеляційний суд послався на Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135˗XII «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі ˗ Закон № 2135˗XII) та зазначив, що з ним та іншими нормативно-правовими актами (н.п.а.), оперативні підрозділи мають право проводити оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених до обігу.
З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали, отримані під час проведення оперативної закупки на підставі постанови начальника контррозвідувального відділу Управління СБУ, є допустимими доказами та що такі закупки здійснюється відповідно до положень ст. 271 КПК України.
Як зазначив Верховний Суд, суд висловив суперечливу позицію щодо правового регулювання підстав для проведення оперативної закупки та допустимості доказів, отриманих у результаті проведення оперативно-розшукової діяльності.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. № 12рп/2011 (справа № 1˗31/2011) положення ст. 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135˗XII, особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 9 КПК, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.
Статтею 8 Закону № 2135˗XII встановлено права підрозділів, які крім іншого, здійснюють оперативно-розшукову діяльність та відповідно мають право проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь.
Водночас проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з положеннями ст. 271 КПК у порядку, визначеному н.п.а. Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України.
Верховний Суд зазначив, що порядок, встановлений КПК ˗ це певна послідовність прийняття процесуальних рішень і здійснення процесуальних дій, де першим кроком, спрямованим на проведення контрольованої і оперативної закупки товарів, предметів та речовин, є прийняття відповідного рішення прокурором, шо є винятковим правом прокурора (ч. 4 ст. 246 КПК).
Згідно з п. 1 ч. 7 ст. 271 КПК на прокурора покладено обов’язок у постанові про проведення зазначеної дії викласти обставини, які свідчать про відсутність під час дії провокування особи на вчинення злочину.
Європейський суд з прав людини при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі, й спосіб отримання доказів. Не виключаючи можливості використання особливих слідчих методів – агентурних методів, що само по собі не порушує права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ висловив позицію, що у зв’язку з ризиком підбурювання з боку поліції при використанні таких методів, їх використання має бути обмежено чіткими рамками (справа «Раманаускас проти Литви»).
Отже, апеляційний суд в своїй ухвалі послався лише на Закон № 2135˗XII як на підставу для проведення оперативної закупки, але не навів свого висновку, чи відповідає постанова про проведення слідчої дії положенням ст. 271 КПК.
Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд.
Підготував Леонід Лазебний
