Судова практика
У разі розірвання договору купівлі-продажу об’єкта приватизації строк повернення коштів обчислюється з моменту заявлення вимоги про їх повернення
7 серпня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 923/249/19 відмовив у задоволенні касаційної скарги покупця об’єкта приватизації, який не заявив вимоги про повернення коштів.
ТОВ звернулося з позовом до Каховської міськради про стягнення коштів, сплачених за договором купівлі-продажу, в якому зазначило, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу майна, що підлягає приватизації, – комплексу будівель і споруд парку культури та відпочинку.
Посилаючись на те, що правова підстава набуття Каховською міськрадою коштів відпала, оскільки договір купівлі-продажу було розірвано в судовому порядку і майно повернуто відповідачу, ТОВ просило стягнути з відповідача кошти як такі, що набуті та збережені без достатньої правової підстави, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих з дня ухвалення судового рішення про розірвання договору.
Рішенням Господарського суду позов задоволено повністю.
Апеляційний господарський суд скасував рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, щодо стягнення решти коштів рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції щодо визначення початку перебігу строку прострочення боржника і зазначив, що ані законом, ані договором не передбачено, що після розірвання договору кошти повертаються негайно, у ст.ст. 1212-1214 ЦК України не визначено строку для повернення майна, правова підстава набуття якого відпала, у зв`язку із чим воно зберігається безпідставно, отже, в цьому разі застосовуються положення ст. 530 ЦК України.
У касаційній скарзі позивач посилався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 530, 625, 1212 – 1214 ЦК України.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній до 18 січня 2018 р. – на момент прийняття судового рішення про розірвання договору), порядок повернення в державну власність об’єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об’єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, у п. 3 Порядку повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 32 (в редакції, чинній до 18 січня 2018 р.), було передбачено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об’єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об’єкта у зв’язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку провадиться згідно із законодавством.
Частина 1 ст. 1214 ЦК України передбачає встановлення часу (строку) неправомірного використання майна, за який повинні бути відшкодовані одержані доходи. Водночас вона не регулює строку, в який ці доходи мають бути сплачені зобов’язаною особою на користь власника майна.
Оскільки Законом України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній до 18 січня 2018 р.) не встановлено (не визначено) строк повернення покупцям коштів, сплачених за об’єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу, і обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, в тому числі зі змісту ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, КГС ВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у такому разі згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.
Відповідно, в розумінні ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, після спливу цього строку.
Як встановив суд апеляційної інстанції, до пред’явлення позову в цій справі позивач не звертався до відповідача з такою вимогою. Тож висновок суду про безпідставність позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних ґрунтується на правильному застосуванні норм ст.ст. 530, 625, 1212 ЦК України.
Підготував Леонід Лазебний
