Судова практика
У спорах між батьками про визначення місця проживання дитини до 14 років сама дитина не може виступати позивачем чи третьою особою із самостійними вимогами
31 липня 2023 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/19046/22 відступив від висновку щодо можливості пред’явлення малолітньою особою через свого представника самостійного позову у спорах між її батьками про визначення місця проживання дитини, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 червня 2022 р. у справі № 490/1087/21.
Батько дитини звернувся до суду з позовом до матері дитини про визначення місця проживання дитини, а відповідачка звернулася із зустрічним позовом.
Дитина через свого законного представника, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулася до суду з позовом, у якому просила суд залишити своє місце проживання та постійного перебування з батьком.
Відмовляючи у прийнятті позовної заяви дитини, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки спір виник між батьками щодо визначення місця проживання дитини, то сама дитина не може бути третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Проте думка дитини має бути заслухана під час розгляду справи.
Читайте також: Бажання дитини проживати із одним з батьків не має бути вирішальним для суду, якщо це не сприяє захисту прав та інтересів дитини
Розглянувши касаційну скаргу дитини, поданої через свого законного представника, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (ч. 1 ст. 47 ЦПК України).
Малолітня фізична особа не володіє процесуальною дієздатністю.
Процесуальним засобом реалізації батьками права на судовий захист своєї дитини, гарантованим ст. 55 Конституції України, є процесуальне представництво. Воно забезпечує участь у цивільному процесі батьків, надає їм можливість використовувати всі передбачені законодавством юридичні можливості для ведення цивільних справ у суді та захисту суб’єктивних прав й інтересів дитини. Батьки мають право виступати представниками дитини, зокрема у цивільному процесі.
У спорах між батьками про визначення місця проживання дитини до 14 років сама дитина через своїх батьків, усиновлювачів, опікунів чи інших осіб, визначених законом, не може виступати позивачем чи третьою особою із самостійними вимогами. Такі спори є спорами між батьками щодо визначення місця проживання дитини, при вирішенні яких дитина, яка може висловити свою думку, з урахуванням ст. 171 СК України та ст. 12 Конвенції про права дитини, висловлює свою думку та бажання щодо проживання разом з одним із батьків.
Якщо малолітня дитина бажає проживати із одним з батьків, то її інтерес збігатиметься з інтересом одного з батьків, а отже в такому випадку самостійна вимога малолітньої дитини відсутня. Якщо малолітня дитина звертається з позовом через одного з батьків як законного представника, це буде позов з такою самою вимогою, що і позов батька чи матері дитини.
Отже, Верховний Суд залишив без змін ухвалу районного суду та постанову апеляційного суду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
