Судова практика
У випадку доведеного домашнього насильства у формі психологічного насильства видача обмежувального припису є обов’язковою
13 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/10840/19 залишив без задоволення касаційну скаргу чоловіка, який переслідував колишню дружину та сина з використанням засобів комунікації.
Жінка звернулась до суду із заявою, у якій просила видати обмежувальний припис на 6 місяців, яким заборонити колишньому чоловіку вести листування й телефонні переговори, та у будь-якій спосіб спілкуватися або контактувати через інші засоби зв`язку з нею та дитиною особисто і через третіх осіб та зобов`язати його пройти відповідну програму для кривдників на строк до 12 місяців.
За матеріалами справи з 2007 до 2012 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народився син.
У 2015 р. заявниця зареєструвала шлюб з іншою особою, з часу реєстрації шлюбу проживає з теперішнім чоловіком, сином та дитиною, народженою у другому шлюбі у Словацькій Республіці.
Між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір, яким вони визначили місце проживання дитини з матір’ю та узгодили участь батька у вихованні дитини.
З моменту припинення шлюбу з боку колишнього чоловіка щодо до неї, її рідних та близьких не припиняються дії, які мають характер домашнього насильства. У листуванні він вдається до відкритих погроз, образ, приниження честі та гідності, застосовує нецензурну лайку, називає непристойними словами заявницю, її родичів, вживає лексику, недопустиму у нормальному людському спілкуванні.
Крім того, вимагає гроші, примушує до зменшення розміру аліментів на дитину, встановлених рішенням суду, шантажує тим, що не дасть дозвіл на зворотній виїзд дитини до Словацької Республіки, погрожує розправою, завданням шкоди здоров`ю, вбивством, вдається до тиску щодо заявника та її чоловіка. Такі вислови надсилає також на особистий телефон сина, якому ще не виповнилося 10 років.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено частково – видано обмежувальний припис, встановлено заходи тимчасового обмеження прав кривдника терміном на 6 місяців: заборонено вести листування, телефонні переговори та у будь-якій спосіб спілкуватись або контактувати через інші засоби зв`язку із заявницею та їхнім сином особисто і через третіх осіб.
У касаційній скарзі колишній чоловік вказував, що суди не врахували положення ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно якої рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Верховний Суд зазначив, що п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено ознаки домашнього насильства.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно зі скрін-шотами повідомлень з телефону та планшету, роздруківками з Viber у листуванні, яке скаржник тривалий час та систематично веде із заявницею з приводу організації побачень з сином, він висловлює погрози розправи, в тому числі фізичної, ображає та принижує заявника і її близьких, застосовує нецензурну та іншу неприйнятну лексику.
Отже, з висновка ВС, суд правильно встановив, що зміст конкретних фраз, лексики та характеру використання мовних засобів, які чоловік застосовував у листуванні з колишньою дружиною та малолітнім сином, слід кваліфікувати як домашнє насильство у формі психологічного насильства, що небезпідставно викликає у заявниці побоювання за свою безпеку та безпеку своїх рідних і завдає шкоди насамперед психічному здоров’ю малолітнього сина сторін, та обґрунтовано видав обмежувальний припис.
Підготував Леонід Лазебний
