Судова практика
Участь прокурора у судовому розгляді кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення не є обов`язковою лише у разі його відмови
Процесуальний порядок здійснення кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення є приватно-публічною формою обвинувачення і не виключає повноважень прокурора щодо здійснення ним функцій процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення в суді.
26 червня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у кримінальній справі № 404/6160/16-к за обвинуваченням фізичної особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської областікримінальне провадження за обвинуваченням фізичної особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
У касаційній скарзі прокурор аргументував свої вимоги тим, що розгляд в суді першої інстанції відбувся за відсутності прокурора, участь якого у силу ст. 36 КПК України є обов`язковою. Заперечував правильність рішення суду про недопуск прокурора до участі у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення щодо фізичної особи, оскільки обвинувальний акт прокурором направлявся в суд і, позбавивши прокурора можливості брати участь в судовому засіданні, суд порушив принцип змагальності сторін, чим обмежив права потерпілої, адже вона мала б доводити фактичні обставини кримінального провадження за відсутності доказів на підтвердження обвинувачення.
Прокурор у порядку ст. 434-2 КПК України подав клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи його тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Недопуск до участі в судовому розгляді прокурор вважав порушенням закону, через яке було обмежено права потерпілої та позбавлено прокурора можливості реалізувати свої процесуальні права та обов`язки. Таким чином, на переконання прокурора, обов`язок доведення вини обвинуваченого суд поклав на потерпілу, яка, не маючи ані доказів, ані будь-яких матеріалів кримінального провадження, була позбавлена можливості довести фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та підтвердити правильність кваліфікації дій обвинуваченого.
Під час судового засідання прокурор зазначив, що процесуальний порядок здійснення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження у формі приватного обвинувачення не відрізняється від загального порядку, крім права потерпілого ініціювати таке провадження та обов`язку суду закрити його у випадку відмови потерпілого від обвинувачення.
Велика Палата , розглянувши справу, зазначила, що відсутність прокурора під час судового розгляду кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, свідчить:
1) про відсутність сторони обвинувачення (адже, потерпілий згідно з гл. 36 КПК не уповноважений підтримувати обвинувачення, а враховуючи його правовий статус, він і фактично неспроможний ефективно здійснювати збирання доказів та підтримувати обвинувачення самостійно);
2) про порушення засад рівності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
3) про відсутність балансу приватних та публічних інтересів у таких кримінальних провадженнях.
У зв`язку з цим, участь прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є додатковою правовою гарантією забезпечення прав потерпілого у кримінальному провадженні, а також сприяє повному, всебічному та об`єктивному розгляду справи.
На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду задовольнила вимоги прокурора, спираючись на такі висновки:
1) участь прокурора у судовому розгляді кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, врегульованому приписами гл. 36 КПК, відноситься до функції підтримання публічного обвинувачення;
2) встановлений гл. 36 КПК процесуальний порядок здійснення кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення за правовою природою є приватно-публічною формою обвинувачення і не виключає повноважень прокурора щодо здійснення ним функцій процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення в суді, крім повноваження ініціювати кримінальне провадження за відсутності заяви потерпілого про злочин;
3) участь прокурора під час судового розгляду кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення як гарантія забезпечення засад рівності та змагальності, а також захисту прав та законних інтересів потерпілого, є обов`язковою, крім випадку, коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, а потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді (ч. 5 ст. 340 КПК).
Підготував Леонід Лазебний
You must be logged in to post a comment Login