Судова практика
Ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлена до ухвалення судового рішення по суті, підлягає апеляційному оскарженню
3 квітня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 368/1158/23 задовольнив касаційну скаргу захисника, який оскаржував ухвалу про продовження обвинуваченій запобіжного заходу.
Ухвалою районного суду обвинуваченій продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, визначено розмір застави.
Ухвалою апеляційного суду відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу районного суду у зв’язку з тим, що захисником подана апеляційна скарга на судове рішення, яке відповідно до вимог ст.ст. 392 та 422-1 КПК України окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
У касаційній скарзі захисник наполягав на необґрунтованості висновку суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки в резолютивній частині ухвали районного суду було зазначено, що ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, а обвинуваченою – в цей же строк з моменту вручення копії ухвали.
Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог ст.ст. 392, 394 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому КПК, обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Положеннями ст. 422-1 КПК України визначено порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження суддя апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі зазначив, що фактично захисник оскаржує рішення районного суду в частині визначення розміру застави, а таке рішення оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Проте такий висновок був зроблений судом апеляційної інстанції без належного врахування вимог ст.ст. 392, 394, 422-1 КПК України.
Зазначена ухвала постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції та за своїм змістом стосувалася продовження обвинуваченій раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а визначення застави як альтернативного запобіжного заходу є невід’ємною частиною цього рішення.
З огляду на те, що кримінальним процесуальним законом передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, оскарження стороною провадження альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, який прямо пов’язаний із основним запобіжним заходом, не може вважатися як оскарження окремого судового рішення, яке не підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника, неправильно витлумачив вимоги кримінального процесуального закону, у зв’язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність у захисника права на оскарження зазначеної ухвали суду, тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
