Ухвалу суду про задоволення чи про відмову в задоволенні подання виконавця про обмеження у праві виїзду за кордон може бути оскаржено в апеляційному порядку

18 березня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 331/6717/25 дійшов висновку, що оскільки ухвала суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України постановляється на стадії виконання судових рішень, і оскаржити її одночасно з основним рішенням неможливо, то вона підлягає апеляційному оскарженню незалежно від результату розгляду подання виконавця.

У цій справі державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Читайте також: Перетин державного кордону на виїзд з України може бути заборонено особі, яка має право виїзду, за наявності інформації про неї в оперативних базах даних

Суд першої інстанції в задоволенні подання відмовив.

Апеляційний суд відмовив йому у відкритті апеляційного провадження, зазначивши, що ухвала суду про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Стаття 353 ЦПК України передбачає можливість оскарження лише ухвал про застосування тимчасового обмеження, а не про відмову в його застосуванні. Помилкове зазначення судом першої інстанції про можливість оскарження не може бути підставою для апеляційного перегляду.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду та передаючи справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, Верховний Суд вказав на сталу практику щодо підходу, за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню. В основу такого підходу покладено ідею неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист. Суть цього підходу полягає в тому, що:

Читайте також: Забезпечення позову батька шляхом обмеження права виїзду дитини без його дозволу за межі України не позбавляє її можливості виїзду у безпечне місце в разі загрози її життю

1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в ч. 1 ст. 353 ЦПК України, є самостійними об’єктами апеляційного оскарження;

2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України);

3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.

Апеляційний суд не врахував, що тлумачення п. 31 ч. 1 ст. 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду; особливістю судового рішення щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, з поданням про ухвалення якого звернувся державний виконавець, є те, що воно ухвалюється на стадії виконання судових рішень про стягнення з боржника заборгованості, і оскаржити його одночасно з рішенням суду неможливо; у зв’язку з цим ухвала суду як про задоволення, так і про відмову у задоволенні подання державного чи приватного виконавця про обмеження у праві виїзду за кордон може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути