Судова практика
В основу рішення АМКУ не може бути покладено висновки з інших справ, у яких сторона спору не брала участі
15 квітня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/17929/19 задовольнив касаційну скаргу ТОВ, вказавши, що чинне законодавство не містить норм, які надавали б преюдиціальний характер рішенням та рекомендаціям АМКУ з інших справ і звільняли б органи АМКУ від обов’язку доказування обставин порушення та власних висновків у кожній справі.
ТОВ звернулось до суду з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.
Рішенням господарського суду, залишено без змін апеляційним судом, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Розглянувши касаційну скаргу ТОВ, Верховний Суд вказав, що причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним в частині, що стосується позивача.
ТОВ оскаржує Рішення АМК виключно в частині, яка його стосується.
З огляду на завдання та основні засади господарського судочинства, закріплені у ст. 2 ГПК України, перевірка правильності кваліфікації дій ТОВ щодо порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції» № 2210 перебуває поза межами компетенції суду, визначеної ст. 59 Закону № 2210.
Аналіз норм ст.ст. 124, 19 Конституції України, ст. 59 Закону № 2210, норм процесуального права, які закріплені в ГПК України щодо компетенції суду, приводить висновку, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
Читайте також: Рекомендації АМКУ у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не підлягають судовому оскарженню
Однак саме на суд покладено обов’язок перевірки дотримання органами АМКУ вимог законодавства та ухвалення ними рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України та за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених ст. 59 Закону № 2210, змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМКУ з врахуванням меж заявлених позивачем вимог.
За приписами п. 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМКУ від 19 квітня 1994 р. № 5, службовцями комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, спрямовані на всебічне, повне і об’єктивне з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
Позивач у своїй касаційній скарзі наголошував на тому, що в основу рішення АМК покладено висновки по інших справах, та наполягав, що такі рішення АМК самі по собі не можуть бути належними доказами у даній справі.
Читайте також: Антимонопольний комітет: провал тютюнової справи
АМКУ у розгляді кожної справи має дотримуватись обов’язку всебічного, повного і об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи на підставі належних доказів.
Чинне законодавство не містить норм, які надавали б преюдиціальний характер рішенням та рекомендаціям АМКУ з інших справ і звільняли б органи АМКУ від обов’язку доказування обставин порушення та власних висновків у кожній справі.
Рішення АМКУ з інших справ безпосередньо не містять фактичних даних щодо певних та конкретних обставин справи і мають похідний характер від первісних доказів, а тому й не можуть замінити їх.
У силу вимог чинного законодавства АМКУ зобов’язаний здійснювати повне, об’єктивне і всебічне збирання доказів у конкретній справі, аналізувати їх та за наслідками такого аналізу приймати відповідне рішення. При цьому не є допустимим покладення в основу рішення АМКУ висновків, викладених у інших справах, в яких сторона спору не брала участі, які ґрунтуються на певних доказах, без наведення та дослідження цих доказів безпосередньо у справах, що розглядаються. В такому випадку порушується принцип змагальності та неможливо заперечити висновки, до яких дійшов АМКУ.
Отже, посилання судів попередніх інстанцій на можливість використання обставин, встановлених АМКУ в інших справах як таких, що не потребують доказування та повторного їх доведення органами АМКУ, є помилковим, оскільки не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Підготував Леонід Лазебний
