Судова практика
В разі розірвання шлюбу з іноземцем в суді України, інший з подружжя не втрачає майнових та інших, пов’язаних із шлюбом прав
24 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 357/12676/18 залишив без задоволення касаційну скаргу та вказав, що після розірвання шлюбу заявниця не може бути позбавлена права, реалізація якого не залежить від припинення шлюбу.
Громадянин США звернувся до суду з позовом до дружини про розірвання шлюбу.
Заочним рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, шлюб між сторонами розірвано.
У касаційній скарзі відповідачка зазначала, що позивач не має місця проживання та майна в Україні, тому суд України не може розглядати спір. Суди не звернули уваги, що згідно зі т. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності – правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі. Між сторонами немає жодних розбіжностей щодо останнього місця проживання подружжя – США, подружжя ніколи не проживало спільно на території України. Суди не з`ясували та не дослідили право, що підлягає застосуванню під час розгляду питання про розірвання шлюбу.
Звертаючись з позовом до українського суду, позивач уникає поділу майна подружжя, призначення утримання та аліментів на користь відповідача та дітей в США, та позбавляє відповідача права на судовий захист щодо вирішення майнових та фінансових питань після розірвання шлюбу у США.
Суд зазначив, що між Україною та США немає міжнародного договору у сфері правової допомоги у цивільних і сімейних справах.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача.
Під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст.ст. 27, 28 ЦПК України.
Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК України).
Оскільки відповідачка на момент подання позову про розірвання шлюбу проживала на території України, а позивач, звертаючись до суду України, визнав його юрисдикцію для вирішення спору про розірвання шлюбу, суд першої інстанції обґрунтовано відкрив провадження у справі за місцем проживанням відповідачки та розглянув справу по суті, що відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
З огляду на те що позивач є громадянином США, а відповідачка – громадянкою України, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», немає спільного особистого закону подружжя.
Також подружжя спільно не обрали право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу.
Немає підстав і для висновку, що є право держави, з яким обоє з подружжя мають найбільш тісний зв’язок іншим чином.
Крім того, Верховний Суд визнав невмотивованими доводи касаційної скарги, що за наслідками цього спору відповідачка буде позбавлена права вирішити спір щодо поділу спільного майна подружжя та інших можливих спорів за її участю як одного з колишнього подружжя. Після розірвання шлюбу заявниця не може бути позбавлена права, на реалізацію якого вона має право незалежно від припинення шлюбу.
Підготував Леонід Лазебний
