Судова практика
Вчинення наступного нікчемного заповіту не може скасовувати попередній заповіт
1 березня 2021 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 473/1878/19 залишив без задоволення касаційну скаргу в частині зобов’язання нотаріуса вчинити дії.
Спадкоємиця звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса про визнання незаконною та скасування постанови відповідача про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов’язання останнього видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, мотивуючи позов тим, що вона є спадкоємицею за заповітом.
Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що заповіт, складений заповідачкою пізніше на користь інших осіб хоч і було визнано нікчемним, але визнання його нікчемним чинність попереднього заповіту на користь позивачки не відновлює.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд вказав, що згідно з ч. 4 ст. 1254 ЦК України, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених ст.ст. 225, 231 ЦК України.
Водночас тлумачення ст.ст. 216 та 1254 ЦК України дає підстави для висновків:
– ч. 4 ст. 1254 ЦК України стосується тільки тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі ст. 225 ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи ст. 231 ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється;
– ч. 4 ст. 1254 ЦК України розрахована тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до ст.ст. 225 і 230 ЦК України) і не регулює впливу нікчемності заповіту на відновлення попереднього заповіту;
– ч. 4 ст. 1254 ЦК України не може регулювати правові наслідки нікчемності заповіту. Це обумовлено тим, що нікчемний заповіт не породжує будь-якого правового результату;
– при нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт;
– положення ч. 4 ст. 1254 ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (ч. 1 ст. 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані ч.ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК України.
Тому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 р. у справі № 755/15670/16-ц, від 30 жовтня 2019 р. у справі № 695/506/13-ц та у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 р. у справі № 98/3558/16-ц про те, що нікчемний заповіт не відновлює чинність попереднього заповіту.
Що стосується позовної вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, то суди попередніх інстанцій не врахували, що нікчемний заповіт не породжує настання правових наслідків, тому не впливає на попередній заповіт та не може його відновлювати чи скасовувати. Тому доводи касаційної скарги, що наступний нікчемний заповіт не скасовує попередній, є обґрунтованими.
Відмовляючи позивачці у задоволенні позову про зобов’язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, суди виходили з того, що дії нотаріуса та оскаржена постанова відповідають вимогам чинного законодавства, тому немає підстав для визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов`язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. При цьому суди не звернули увагу на те, що суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 березня 2018 р. у справі № 754/16825/15-ц, від 10 квітня 2019 р. у справі № 161/9939/17.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог позивачки про зобов`язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом слід було відмовити з указаної підстави.
Отже, Верховний Суд рішення судів рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове – про визнання незаконною та скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а у задоволенні позову про зобов’язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом відмовив.
Підготував Леонід Лазебний
