Судова практика
Вчинення злочину в умовах воєнного стану як кваліфікуюча ознака не є тотожним поняттям до обставин вчинення злочину з використанням умов воєнного стану
15 січня 2024 р. Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 722/594/22 вирішила питання щодо змісту особливо кваліфікуючої ознаки крадіжки – її вчинення «в умовах воєнного або надзвичайного стану» (ч. 4 ст. 185 КК України).
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України. Апеляційним судом вирок змінено в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду матеріали провадження за касаційною скаргою захисника передано на розгляд Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду, яка вказала, що з 7 березня 2022 р. (після набрання чинності Законом України від 3 березня 2022 р. № 2117-IX) вчинення крадіжки в умовах воєнного стану кваліфікується за ч. 4 ст. 185 КК України.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, піддавши сумніву правильність кваліфікації діянь, інкримінованих за ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою вчинення злочину «в умовах воєнного стану» та сформовану на цій основі сталу судову практику, зазначила, що передбачені у санкції ч. 4 ст. 185 КК України вид і розмір основного покарання, призводить до порушення принципу індивідуалізації покарання. При цьому колегія суддів навела статистику та власну оцінку призначених іншими судами покарань, як занадто жорстоких.
Читайте також: Посягання на майно співгромадян в умовах воєнного стану впливає на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення
Об`єднана палата не погодилася з означеними аргументами, наголосивши, що колегія суддів, посилаючись на очевидну, на її думку, суворість покарання встановленого в санкції кримінально правової норми за вчинення діяння, що містить особливо кваліфікований склад крадіжки (в умовах воєнного стану), безпідставно ототожнює диференціацію кримінальної відповідальності, здійснення якої належить до виключних повноважень законодавця, і її індивідуалізацію судом за обтяжуючою обставиною «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану» (п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України), внаслідок чого фактично пропонує втрутитися у сферу виключної компетенції законодавця шляхом відступу від імперативних приписів закону і фактичного створити нову норму закону про кримінальну відповідальність, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду, та знівелювати мету, якої прагнув законодавець за Законом № 2117-IX, виклавши диспозицію ч. 4 ст.185 КК України у відповідній редакції.
Водночас, суд шляхом здійснення правосуддя лише застосовує норми закону, однак не може перебирати на себе функції законодавчого органу та своїми рішеннями відступати від правових норм чи змінювати їх.
Виходячи з наданих законом Верховному Суду повноважень, він повинен лише застосовувати норми закону, але аж ніяк не може підміняти законодавчий орган влади та своїми рішеннями відступати від норм закону, змінювати їх зміст, тим самим спотворювати закріплену в них законодавчу мету.
В ухвалі від 17 січня 2023 р. (справа № 404/3367/22) Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що крадіжка була вчинена в умовах воєнного стану, тобто в період дії воєнного стану на території України, і підстав для перекваліфікації дій на ч. 1 ст. 185 КК України немає, оскільки вчинення злочину в умовах воєнного стану як кваліфікуюча ознака не є тотожним поняттям до обставин вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Це по своїй суті різні за кримінально-правовим значенням поняття. Оскільки норма закону України про кримінальну відповідальність (ч. 4 ст.185 КК України) передбачає саме ознаку «вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану», то кваліфікація дій як особливо кваліфікованого складу крадіжки є правильною.
Об’єднана палата дійшла висновку, що з урахуванням змін, внесених Законом № 2117-IX норма закону України про кримінальну відповідальність, передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, підлягає застосуванню у разі «вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану», а «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану» (п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України) як обставина, що обтяжує покарання, може бути врахована судом лише в аспекті індивідуалізації кримінальної відповідальності.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
