Судова практика
Віддаючи перевагу одному із суперечливих висновків експертизи, суд має вказати чому надає перевагу одному висновку над іншим
28 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 148/744/15-к скасував ухвалу апеляційного суду, який належним чином не перевірив доводи сторони захисту про покладення в основу висновку про винуватість засудженого обох висновків експертизи, які суперечать один одному і є протилежними.
Місцевий суд визнав винуватим та засудив колишнього працівника міліції за ч. 2 ст. 365 КК до позбавлення волі строком на п’ять років і шість місяців.
Апеляційний суд змінив вирок, пом’якшивши призначене засудженому покарання до чотирьох років позбавлення волі.
У касаційній скарзі сторона захисту зазначала, що всупереч ч. 2 ст. 419 КПК апеляційним судом не усунуті суперечності між висновками судово-медичних експертиз.
Верховний Суд вказав, що, обґрунтовуючи своє рішення щодо правильності кваліфікації дій засудженого, суди попередніх інстанцій послалися, у тому числі, на висновок судово-медичної експертизи і комісійної судово-медичної експертизи та пояснення допитаних у судовому засіданні експертів щодо цих експертиз.
Читайте також: Невідкриття медичних документів захиснику на стадії ознайомлення з матеріалами справи не робить висновок експерта недопустимим доказом
Судом узято до уваги обидва висновки експертів, які суперечать один одному і є протилежними, зокрема щодо вирішення питання про спосіб та механізм заподіяння тілесних ушкоджень, що має істотне значення для кваліфікації злочину.
Зокрема, за одним висновком судово-медичної експертизи мали місце тілесні ушкодження: «закритий уламковий перелом верхнє-щелепової кістки справа із зміщенням, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, травматичний периневрит підочного нерва справа, гематома щоки справа». Відповідно до висновку комплексної судово-медичної експертизи у потерпілого було виявлено тілесні ушкодження: закрита лицьова травма у вигляді вдавленого уламкового перелому передньої стінки правої гайморової пазухи зі зміщенням уламку всередину пазухи, що ускладнився реактивним правобічним гайморитом та травматичним невритом гілки правого трійчастого нерву, з місцем прикладання травмуючої сили у вигляді синця правої щоки із крововиливом на слизовій оболонці правої щоки.
Суд першої інстанції відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК мав проаналізувати обидва висновки, надати їм відповідну оцінку із вказівкою на те, чому він надає перевагу одному висновку над іншим, та не був позбавлений можливості своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 332 КПК. Суд апеляційної інстанції зазначені порушення вимог КПК залишив поза увагою, хоча це було доводом апеляційної скарги.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов’язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не має бути суто умоглядним, а ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
Суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи, – зазначив Верховний Суд.
Підготував Леонід Лазебний
