Судова практика
Відмова суду у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про розсекречення матеріалів не означає вжиття стороною всіх необхідних заходів
Докази, отримані за результатами проведення НСРД в іншому кримінальному провадженні та щодо іншої особи, не відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, визнаються недопустимими.
Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.
5 лютого 2020 р. Верховний Суд у справі № 552/6480/17 відмовив у задоволенні касаційної скарги прокурора, обґрунтованої тим, що суд апеляційної інстанції відхилив клопотання про відкладення апеляційного розгляду з метою повторного вирішення питання про розсекречення ухвал слідчого судді.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення – отримання неправомірної вигоди.
У касаційній скарзі прокурор свої вимоги, серед іншого, мотивував тим, що суд апеляційної інстанції відхилив клопотання стосовно відкладення апеляційного розгляду з метою повторного вирішення питання про розсекречення ухвал слідчого судді про надання дозволів на проведення негласних слідчих дій щодо свідка.
Колегія суддів ВС встановила, що апеляційний суд, обґрунтовуючи безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора, послався на те, що місцевим судом детально досліджено всі докази, надані стороною обвинувачення, на підставі яких було висунуто особі обвинувачення і вжито всіх можливих заходів у межах кримінального провадження для з’ясування обставин і усунення протиріч, та правильно дійшов висновку про недоведеність участі особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Відповідно до витягів із ЄРДР до Реєстру були внесені відомості про вчинення злочину службовою особою, яка обіймає посаду в одній із районних адміністрацій, тобто не стосовно обвинуваченого (який службовою особою районних адміністрацій не був), а щодо іншої службової особи. До того ж саме в цьому кримінальному провадженні проводилися всі НСРД і лише щодо свідка. Процесуальні рішення, які стали підставою для проведення НСРД, не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК.
З огляду на це апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про недопустимість протоколів, складених за результатами проведення НСРД, як доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого.
Якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК. Відповідно до положень ч. 12 зазначеної статті, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, суд не має права допустити ці матеріали як докази у справі.
Як убачається з матеріалів провадження, сторона обвинувачення звернулася до апеляційного суду з клопотанням про розсекречення та скасування грифу секретності матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД, у задоволенні якого апеляційний суд відмовив з підстав неналежного оформлення та відсутності усіх необхідних документів для розгляду клопотання щодо розсекречення матеріальних носіїв інформації.
Протягом судового розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій (із жовтня 2017 р. по 10 вересня 2019 р.) сторона обвинувачення не вживала заходів щодо розсекречення ухвал слідчого судді апеляційного суду про надання дозволів на проведення НСРД та відкриття їх стороні захисту.
З викладеного вбачається, що сторона обвинувачення не вжила всіх необхідних і достатніх заходів для повторного звернення до апеляційного суду з клопотанням про розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД.
Підготував Леонід Лазебний
