Судова практика
Відмовляючи у задоволенні цивільного позову у кримінальному провадженні, суд має переконливо обґрунтувати своє рішення
3 липня 2018 р. Верховний Суд у справі № 654/2494/16-к скасував рішення у частині відмови у цивільному позові, оскільки воно не було вмотивованим.
Обвинувачені викрали у потерпілого належне йому майно, чим завдали йому матеріальної шкоди на загальну суму 9 240 грн.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, їх засуджено до 2 років позбавлення волі, та звільнено з іспитовим строком у 1 рік 6 місяців.
Водночас суд відмовив у задоволенні цивільного позову потерпілого про відшкодування 9 240,00 грн. матеріальної шкоди, 5 000,00 грн. моральної шкоди та витрат на правову допомогу адвоката.
У касаційній скарзі представник потерпілого зазначив, що суди не врахували заподіяння значно більшої шкоди незаконними діями засуджених, ніж вказано в судових рішеннях, та безпідставно відмовили в задоволенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди т витрат на правову допомогу.
Верховний Суд вказав, що виходячи зі змісту ст.ст. 127-129 КПК України, потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов, який розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Відповідно, ч. 2 ст. 127 КПК України встановлено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Також у ч. 1 ст. 368 та у ч. 3, ч. 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у його задоволенні, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Колегія Верховного Суду зазначила, що суд першої інстанції відмовляючи у цивільному позові, послався на те, що викрадене майно потерпілому повернуто повністю, доказів спричинення йому матеріальної шкоди, її розміру та суми витрат на правову допомогу адвоката, цивільним позивачем суду не надано, проте не наведено переконливих доводів на обґрунтування такого рішення та належним чином висновків судом не мотивовано.
Таким чином, вирок суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду, доводів про наявність підстав для задоволення цивільного позову на заявлену суму не перевірив та не спростував, і не зазначив обґрунтованих підстав для залишення її скарги без задоволення.
Верховний Суд скасував частково рішення судів нижчих інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
