Відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом настає для всіх співучасників, незалежно від того, що транспортним засобом керував один із них

9 липня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 730/457/20 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який посилався на відсутність складу злочину в діях засудженого.

За матеріалами провадження, обвинувачений, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, що перебував у користуванні потерпілого, вступив у злочинну змову із співучасником, якого залучив до вчинення кримінального правопорушення, попередньо надавши йому власний автомобіль.

Обвинувачений, вийшовши за межі попередньої домовленості зі співучасником, застосував до потерпілого фізичне насильство, після чого наказав йому сісти на пасажирське сидіння автомобіля, яким керував співучасник.

Співучасник допоміг обвинуваченому привести у рух автомобіль потерпілого за допомогою автомобіля, яким керував, тягнучи на буксирі до моменту запуску двигуна.

Читайте також: Власник автомобіля, який передав керування ним особі у стані алкогольного сп’яніння, не відповідає за шкоду життю і здоров’ю, спричинену такою особою

Далі обвинувачений, перебуваючи за кермом автомобіля потерпілого, зник з місця вчинення кримінального правопорушення в невідомому напрямку. У цей час співучасник, сприяючи обвинуваченому у вчиненні злочину, утримував потерпілого у салоні свого автомобіля.

Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, осіб засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України.

У касаційній скарзі захисник зазначав про відсутність змови підзахисного з іншим обвинуваченим на заволодіння транспортним засобом. Вважав, що в діях підзахисного відсутній склад злочину.

Верховний Суд вказав, що об’єктивна сторона кримінального правопорушення за ст. 289 КК України полягає в незаконному заволодінні транспортним засобом. Систематичний аналіз норм КК України дає змогу виділити такі ознаки цього діяння: 1) воно полягає лише в активній поведінці – дії; 2) дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом; 3) поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, яким заволодіває; 4) заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу. При цьому воля потерпілого або ігнорується (під час таємного заволодіння), або подавляється (у ході застосування насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (пі час заволодінні шляхом обману).

Читайте також: Якщо потерпілому повернули неушкодженим вкрадене авто, то матеріальної шкоди йому злочином заподіяно не було

Як установив суд, у день події особи перебували разом, неодноразово спілкувалися з потерпілим стосовно продажу автомобіля, а коли той відмовився передати автомобіль обвинуваченому, останній почав його бити. У цей момент співучасник був поряд. Далі він допомагав обвинуваченому привести в рух автомобіль потерпілого, застосовуючи буксир.

Тобто аналіз дій співучасника, пов’язаних із використанням автомобіля, належного потерпілому, не дає підстав для сумніву у спрямованості умислу на незаконне заволодіння цим транспортним засобом, та дії засудженого утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК України.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення кримінального правопорушення є узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі – усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Матеріалами провадження підтверджено, що поведінка осіб під час скоєння кримінального правопорушення була узгодженою, оперативною і послідовною, а обопільність їх умислу підтверджується також і їх конклюдентними діями.

Також Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду з урахуванням рішень Верховного Суду про те, що відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом настає для всіх співучасників, незважаючи на те, що транспортним засобом керував один з них, і те, що співучасник особисто не вчиняв активних дій, спрямованих на його фізичне переміщення, не свідчить про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути