Судова практика
Відсотки за прострочення виконання грошового зобов’язання та інфляційні втрати не входять до складу гарантованої державою суми відшкодування за вкладом
Судовий спір з банком, що розпочався до запровадження тимчасової адміністрації, має приватноправовий характер і залежно від суб’єктного складу повинен розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства
22 серпня 2018 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 559/1777/15-ц (провадження № 14-263цс18) за позовом фізичної особи до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення банківського вкладу (депозиту), коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання та процентів за користування коштами, касаційну скаргою Фонду на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 лютого 2016 р.
Позивач звернувся до суду з позовом і просив стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму депозиту, проценти за користування коштами, проіндексовану суму депозиту і три проценти річних.
30 листопада 2015 р. Дубенський міськрайонний суд Рівненської області ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову повністю з посиланням на те, що на правовідносини, які склалися у позивача з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», поширюються приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон), відповідно до яких під час тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені позовні вимоги вкладників та інших кредиторів банку. Оскільки строк дії договору банківського вкладу позивача закінчився станом на дату введення з 18 вересня 2015 р. тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», виплата за таким вкладом має здійснюватися Фондом у розмірі вкладу, включаючи проценти, нараховані на день початку процедури виведення Фондом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування.
11 лютого 2016 р. Апеляційний суд Рівненської області скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове – про часткове задоволення позовних вимог: стягнув з Фонду на користь позивача проценти за користування коштами та три проценти річних; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Рішення вмотивував тим, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач отримав від фонду суму відшкодування коштів за всіма вкладами у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Крім того, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, проте дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування коштами, а також коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання. Тому, на думку суду апеляційної інстанції, позовні вимоги у частині стягнення з Фонду трьох процентів річних і процентів за користування коштами необхідно задовольнити.
Фонд звернувся із касаційною скаргою та просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції, зокрема аргументуючи свої доводи порушенням правил суб’єктної юрисдикції.
Велика Палата ВС визначила, що предметом спору у цій справі є стягнення з банку суми вкладу з відсотками за ним, коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання за договором банківського вкладу й інфляційних втрат.
Заявлені позовні вимоги стосувалися не виплати гарантованої державою суми відшкодування за вкладом, а стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», крім суми вкладу та відсотків за ним, коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання за договором банківського вкладу й інфляційних втрат. Такі позовні вимоги зумовлені, на думку позивача, несвоєчасним виконанням банком зобов’язань за договором банківського вкладу, представництво інтересів якого після введення тимчасової адміністрації та (або) ліквідації банку здійснює його уповноважена особа.
Велика Палата взяла до уваги, що позивач поєднав вимоги про стягнення з банку суми вкладу та нарахованих за ним відсотків з вимогами про стягнення з банку коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання за договором банківського вкладу й інфляційних втрат, що не входять до складу гарантованої державою суми відшкодування за вкладом.
А спір, вирішення якого розпочате в суді до запровадження тимчасової адміністрації у банку, має приватноправовий характер і залежно від суб’єктного складу має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
Рішення в ЄДРСР – http://reyestr.court.gov.ua/Review/78627871
