Судова практика
Відстрочка від призову особам, які навчаються у закладах духовної освіти, встановлюється Законом «Про свободу совісті», а не «Про освіту»
10 грудня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 867/1398/19 скасував рішення судів, які не перевірили чи належить теологічна семінарія, що була створена при релігійній організації та в якій навчався призовник, до закладів духовної освіти, а також чи проходила ця семінарія процедуру ліцензування освітньої діяльності.
Призовник отримав під розпис повістку, згідно з якою він був зобов’язаний з’явитися до військового комісаріату для відправлення на обласний збірний пункт, однак не прибув у визначений час до військового комісаріату і не повідомив про причини неприбуття.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду у частині кваліфікації діяння, його було засуджено за ст. 335 КК України.
Суд вказав, що за змістом ст. 17 вказаного Закону відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються у середніх або вищих навчальних закладах. У ст. 24 Закону «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 р. № 1556-VII передбачено обов’язкове ліцензування освітньої діяльності. Оскільки теологічна семінарія не проходила процедуру ліцензування, то навчання в цьому духовному навчальному закладі не дає права на відстрочку від призову на строкову військову службу.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що оскільки він навчався у вищому духовному навчальному закладі з денною формою навчання, то згідно з абз. 4 ч. 8 ст. 17 Закону № 2232-XII мав право на відстрочку від призову на строкову військову службу, а отже не був суб`єктом інкримінованого йому злочину.
Верховний Суд вказав, що як вбачається з матеріалів провадження, призовник у 2018 р. вступив до теологічної семінарії християн і на час вчинення інкримінованого йому діяння навчався на І курсі денного відділення на базі релігійної організації.
Однак суд першої інстанції не врахував, що духовний навчальний центр не є освітнім закладом, а є релігійною організацією і його діяльність регулюється не Законом № 1556-VII, а спеціальним законом – Законом «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р. № 987-XII.
Відповідно до ч. 8 ст. 17 Закону № 2232-ХІІ відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються у закладах середньої або вищої духовної освіти з денною формою навчання. Відповідно до ст. 11 Закону № 987-XII громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби.
Таким чином, суд першої інстанції усупереч вимогам ст. 374 КПК не навів мотивів неврахування окремих доказів, наданих стороною захисту на підтвердження невинуватості особи, і витлумачив закон у спосіб, який не відповідає його точному змісту.
Отже, Верховний Суд рішення судів скасував, направив справу на новий розгляд та вказав з урахуванням наведеного належним чином дослідити всі докази у справі, перевірити, з якого часу зареєстрований духовний навчальний заклад, в якому навчався призовник, та чи мав останній право, передбачене ст. 17 Закону № 2232-XII, на відстрочку від призову на строкову військову службу, і залежно від установленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Підготував Леонід Лазебний
