Судова практика
Відсутні підстави вимагати повернення лізингоодержувачем вартості застрахованого лізингодавцем викраденого автомобіля в разі нікчемності договору лізингу
24 січня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 520/7627/17 задовольнив касаційну скаргу відповідачки, оскільки ризик викрадення автомобіля був застрахований.
ТОВ звернулося до суду з позовом до особи про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення грошових коштів.
Між сторонами було укладено договір про фінансовий лізинг, відповідно до якого товариство передало у розпорядження відповідачки об’єкт лізингу – транспортний засіб.
Рішенням апеляційного суду, ухваленим за результатами перегляду рішення районного суду, у іншій справі про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу встановлено нікчемність вказаного договору.
Посилаючись на ст. 216 ЦК України, ТОВ вказувало, що переданий у лізинг транспортний засіб первісно коштував 40 748 дол. США, проте повернення нового транспортного засобу неможливе, тому вважало, що наявні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом відшкодування вартості отриманого об’єкта лізингу.
Посилаючись на положення ст. 216 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що оскільки автомобіль позивачеві не повернуто, то відповідачка зобов’язана відшкодувати його вартість за цінами, які існують на час відшкодування.
У касаційній скарзі відповідачка зазначала, що суди попередніх інстанцій не врахували, що автомобіль було викрадено невстановленими особами, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відповідні відомості, а факт страхування спірного автомобіля, з огляду на настання страхового випадку (незаконне заволодіння), свідчить про відсутність підстав вимагати його вартість від неї при застосуванні наслідків нікчемності договору фінансового лізингу.
Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 809 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР, який діяв на час укладення договору, передбачено, що з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором.
Читайте також: Розподіл майна при розлученні: як поділити автомобіль?
Відповідно до вимог ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ураховуючи те, що правовідносини лізингу у зв’язку з нікчемністю договору лізингу у даному випадку відсутні, на лізингоодержувача не можуть покладатися відповідні зобов’язання, а ризик втрати майна (у даному випадку викрадення) несе його власник.
Також ч. 2 ст. 13 Закону № 723/97-ВР передбачено, що предмет лізингу та/або пов’язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов’язковість встановлена законом або договором.
Страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України).
Аналогічне положення закріплено і у ст. 20 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР, який діяв на момент укладення договору.
Отже, у разі укладення договору лізингу лізингодавець страхує свої ризики шляхом укладення, зокрема, договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, за умовами якого у випадку викрадення предмета лізингу лізингодавець отримує виплату страхового відшкодування.
Судами встановлено, що автомобіль був викрадений у відповідачки невстановленими особами та, відповідно, вибув з її володіння за форс-мажорних обставин.
Факт страхування спірного автомобіля, з огляду на настання страхового випадку (незаконне заволодіння), свідчить про відсутність підстав вимагати його вартість від відповідачки при застосуванні наслідків нікчемності договору фінансового лізингу.
Отже, Верховний Суд заочне рішення районного суду та постанову апеляційного суду скасував, у задоволенні позову відмовив.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
