Судова практика
Відсутність певних вимог чи доводів, їх недостатня обґрунтованість або безпідставність не можуть вважатися недоліками апеляційної скарги
17 липня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 644/6237/24 задовольнив касаційну скаргу прокурора, якому було повернуто апеляційну скаргу.
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України.
Суддя апеляційного суду своєю ухвалою повернув апеляційну скаргу прокурора на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України з тих мотивів, що останній не усунув недоліки скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
У касаційній скарзі прокурор не погоджувався з висновком судді апеляційного суду про невідповідність апеляційної скарги вимогам ст. 396 КПК України, що стало підставою для залишення її без руху.
Верховний Суд вказав, що відповідно до п. 4 ч. 2 указаної статті КПК, в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Під час визначення того, чи зазначила особа, яка подає апеляційну скаргу, свої вимоги та їх обґрунтування, суддя не може проводити їх аналіз на предмет обґрунтованості та переконливості, а той факт, що сторона не зазначила у своїй скарзі певних вимог та доводів, обґрунтувала свої вимоги у спосіб, який вважається суду непереконливим чи недостатнім, або ж якщо з тексту оскарженого рішення та поданої скарги вбачається їх безпідставність, за приписами КПК України не може вважатися недоліком апеляційної скарги у значенні норм, передбачених ст. 396 та 399 КПК України.
Також необхідно зважати на вимоги ст. 22 та 26 КПК України, які передбачають, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, а суд вирішує лише питання, винесені на його розгляд сторонами. Те, які саме питання сторона кримінального процесу вносить на розгляд суду, а також про постановлення якого рішення ставить вимогу, відноситься до її дискреційних повноважень, і використання цих повноважень на власний розсуд особи, яка подає апеляційну скаргу, не може розцінюватись як такий недолік апеляційної скарги, який є підставою для її повернення.
Усі доводи апеляційної скарги мають бути вирішені за результатом апеляційного перегляду, вимоги апеляційної скарги в аспекті переконливості та/або обґрунтованості не можуть бути проаналізовані на стадії відкриття провадження.
Проте суддя апеляційного суду, залишаючи апеляційну скаргу без руху, в своїй ухвалі послався на те, що з наведеного прокурором обґрунтування незаконності оскарженого вироку місцевого суду неможливо визначити, у чому саме полягає неправильність призначеного особі покарання. А в ухвалі про повернення апеляційної скарги від на порушення вимог процесуального закону дав оцінку наведеним прокурором доводам на предмет їх обґрунтованості і зазначив, що порушені ним у цій скарзі питання вже вирішені судом першої інстанції, а інші питання можуть бути вирішені в порядку п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України. В цій же ухвалі суддя апеляційного суду наголосив, що обвинувачений мобілізований до лав ЗСУ, а в апеляційній скарзі не наведено переконливих підстав для відкликання його від військової служби для розгляду цієї скарги.
Таким чином, суддя апеляційного суду на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження фактично дав оцінку тим питанням, які розглядаються і вирішується апеляційним судом колегіально безпосередньо під час та за результатами апеляційного розгляду.
Тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду, якою повернуто апеляційну скаргу на вирок районного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
