Судова практика
Відсутність у заповідача паспорта громадянина України не може бути підставою для визнання заповіту недійсним
22 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 750/2008/18 відмовив у задоволенні касаційної скарги позивачки, яка твердила, що під час вчинення оспорюваного заповіту нотаріусу був пред’явлений заповідачем недійсний паспорт.
Онука звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті її дідуся. Однак, їй стало відомо, що її дідусь 19 липня 2017 р. склав заповіт, за яким заповів все своє майно іншій особі.
Тоді вона звернулася до суду з позовом про визнання вказаного заповіту недійсним з тих мотивів, що на день посвідчення приватним нотаріусом заповіту від 19 липня 2017 р. особу її дідуся неможливо було встановити за його старим паспортом, виданим 22 лютого 1996 р., оскільки він був втрачений ще в березні 2012 р., а з 10 січня 2014 р. у її дідуся був інший паспорт громадянина України і виключно на підставі нього можна було встановити його особу при посвідченні заповіту.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову було відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів того, що волевиявлення заповідача в момент підписання заповіту не відповідало його внутрішній волі, оскільки заповіт за формою і змістом відповідає вимогам ст.ст. 1247, 1248 ЦК України.
У касаційній скарзі позивачка наполягала, що в справі немає жодного доказу на підтвердження того, що заповідач знайшов свій втрачений паспорт, що свідчить про обґрунтування судом рішення виключно на припущеннях такого факту. Крім того, судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ та Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.
Верховний Суд вказав, що згідно із законом заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його складення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений, при цьому відсутність у заповідача паспорта громадянина України не може бути підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки в цьому випадку відповідно до ст. 43 Закону України «Про нотаріат» визначальним для нотаріуса є саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, а не перевірка паспорта на його недійсність.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 р. у справі № 753/6796/16-ц.
Підготував Леонід Лазебний
