Судова практика
Власник автомобіля, який передав керування ним особі у стані алкогольного сп’яніння, не відповідає за шкоду життю і здоров’ю, спричинену такою особою
5 серпня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 456/881/17 скасував рішення судів, які дійшли необґрунтованого висновку про відповідальність власника автомобіля.
Особи звернулися до суду з позовом до страхової компанії та власника автомобіля про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.
Позовна заява мотивована тим, що інша особа у стані алкогольного сп’яніння, керуючи належним відповідачу автомобілем скоїла наїзд на велосипедиста, який помер від отриманих ушкоджень. Відповідача як власника автомобіля постановою суду притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено стягнення у вигляді штрафу.
Позивачі наполягали, що вина у скоєній ДТП є і в діях відповідача, який передав керування належним йому автомобілем іншій особі, що перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Цивільно-правова відповідальність власника (володільця) автомобіля на момент ДТП була застрахована за полісом обов’язкового страхування страховою компанією, яка добровільно перерахувала позивачам страхове відшкодування.
Рішенням міськрайонного суду позов задоволено частково.
Постановою апеляційного суду зменшено розмір майнової шкоди, яка підлягала стягненню, рішення суду першої інстанції у частині одноразового стягнення з відповідача на користь позивачів і щомісячних виплат на відшкодування шкоди, завданої смертю, скасовано, ухвалено нове рішення з установленням інших періодів для стягнення утримання на відшкодування шкоди та щомісячних виплат.
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що він є неналежним відповідачем за пред`явленим позовом у цій справі, враховуючи, що винуватець ДТП не був залучений до участі у справі як відповідач.
Верховний Суд вказав, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Результат аналізу ч. 4 ст. 1187 ЦК України дає змогу стверджувати, що умовою застосування ч. 4 ст. 1187 ЦК України є заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправних дій іншої особи (осіб), тобто поза волею його власника (володільця). При цьому передання власником транспортного засобу з порушенням публічних норм (зокрема, особі, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння) не є його неправомірним заволодінням, з огляду на наявність волі власника.
Суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які свідчили б про наявність підстав для притягнення до відповідальності відповідача за шкоду, завдану позивачам іншою особою, а тому дійшли необґрунтованого висновку про відповідальність власника.
Верховний Суд зауважив, що у цій справі позовних вимог до особи, яка завдала шкоду, заявлено не було, тому немає підстав для задоволення позову внаслідок його пред’явлення до неналежного відповідача.
Отже, Верховний Суд скасував рішення міськрайонного суду у нескасованій та незміненій апеляційним судом частині і постанову апеляційного суду в частині задоволеного позову про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, та відмовив в цій частині у задоволенні позовних вимог.
Підготував Леонід Лазебний
