Судова практика
Водій неспроможний відвернути наслідки раптового падіння пішохода під автомобіль
Відповідальність водія за порушення безпеки дорожнього руху виключається, якщо у нього не було технічної можливості уникнути наслідків аварійної ситуації, викликаної не його діями (бездіяльністю).
24 березня 2020 р. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 130/720/17 частково задовольнила касаційну скаргу, у якій вказувалося на відсутність доказів технічної можливості у водія запобігти наїзду на пішохода.
Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, водія було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Суд визнав водія винуватим у тому, що він, керуючи автомобілем ЗІЛ 130, усупереч вимогам п.п. 10.1, 13.3 ПДР під час початку руху та подальшої зміни його напрямку праворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не обрав безпечного бокового інтервалу з пішоходом, яка рухалась у зустрічному напрямку праворуч від автомобіля по краю проїзної частини дороги, внаслідок чого допустив наїзд на іншу особу, яка від тяжких ушкоджень померла.
У касаційній скарзі захисник вказував, що у справі немає доказів на підтвердження наявності у водія технічної можливості запобігти наїзду на потерпілу, котра впала, йдучи по слизькому узбіччю повз автомобіль, що рухався.
Верховний Суд частково задовольняючи касаційні скарги зазначив, що мотивуючи своє рішення про доведеність винуватості особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, апеляційний суд послався на наявні у вироку докази, зокрема на протокол проведення слідчого експерименту та висновки експертиз (криміналістичної, автотехнічної, а також комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної й автотехнічної), фактично визнавши, що їх оцінка відповідає ст. 94 КПК і вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Як констатовано у проведеному комплексному дослідженні, у момент, коли пішохід, рухаючись у зустрічному напрямку, потрапив у поле зору водія, той усвідомив, що дорожні умови не дозволяють проїхати з безпечним боковим інтервалом, а тому він мав зупинитися й дочекатися, доки пішохід пройде повз автомобіль.
Однак, беручи до уваги лише наведену технічну точку зору, без урахування юридичного аспекту, суд апеляційної інстанції не зважив на положення ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК (відповідно до яких жоден доказ не має наперед установленої сили, а висновок експерта не є обов’язковим для органу, що здійснює провадження), і не спростував тверджень скаржника про безпосередню причину ДТП – раптове падіння потерпілої під автомобіль не через контактування з транспортним засобом.
Також не отримало оцінки суду й те, чи узгоджується з правилами ст.ст. 101, 102 КПК викладене у висновку експертизи, вочевидь, не на підставі технічних даних зроблений висновок про усвідомлення водієм неможливості проїзду з безпечним боковим інтервалом.
Отже, під час апеляційного розгляду залишилося без ретельної перевірки питання, чи додержався місцевий суд вимог ст. 91 КПК щодо обставин, які належать до предмета доказування з огляду на особливості правозастосування ст. 286 КК. Замість цього апеляційний суд фактично обмежився згодою з наведеними експертними дослідженнями, яких не проаналізував у взаємозв’язку з іншими доказами.
Між тим, за нормативним визначенням об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, складається з: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, суспільно небезпечних наслідків, причинного зв’язку між порушенням і наслідками. Відсутність хоча б одного з елементів об’єктивної сторони виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності.
При вирішенні питання про причинний зв’язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається.
У випадку ж якщо вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.
Проте, незважаючи на доводи в апеляційних скаргах про відсутність у особи технічної можливості уникнути наїзду, суд в ухвалі не спростував цього і не зазначив переконливих доводів про створення аварійної ситуації самим водієм.
Підготував Леонід Лазебний
