Судова практика
Встановлення плати за розгляд заяв (скарг) щодо поведінки адвоката обмежує право на звернення до дисциплінарних органів адвокатури
21 грудня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 816/2353/17 залишив без задоволення касаційну скаргу Ради адвокатів України, яка безпідставно встановила плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката.
Особа звернулась до суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, в якому просила скасувати рішення РАУ від 23 вересня 2017 р. № 203, яким запроваджено обов`язкову плату за подання скарг на дії (бездіяльність) адвокатів, що обмежує право на безперешкодне звернення з відповідною скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та фактично створює додаткові перешкоди у вигляді надмірного та необґрунтованого фінансового тягаря, справляння якого суперечить приписам законодавства України.
Рішенням окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційним судом рішення скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправним та нечинним рішення Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 р. № 203 з моменту його прийняття.
Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд вказав, що спірне рішення містить притаманні нормативно-правовому акту ознаки, а саме: встановлює норми права (обов’язок осіб щодо внесення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката тощо), носить загальний характер (розрахований на необмежену кількість суб’єктів) та підлягає довгостроковому та неодноразовому застосуванню.
Нормативно-правовий характер актів Ради адвокатів України підтверджується і їхньою обов’язковістю, визначеною ч. 1 ст. 57 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI та відповідно підпадає під розуміння п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України, а отже спірне рішення підлягає перевірці критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України.
Закон № 5076-VI гарантує кожному можливість звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) та відповідно встановлює процедуру дисциплінарного провадження. При цьому цей Закон не передбачає вимог щодо плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Рада адвокатів України, приймаючи спірне рішення, яким встановила для фізичних і юридичних осіб (які не є адвокатами чи адвокатським об’єднаннями) обов’язок плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, вийшла за межі повноважень, установлених Законом № 5076-VI, яким не передбачено право на запровадження та формування певних внесків (плати) на утримання органів адвокатського самоврядування для їх належного та самодостатнього існування.
Тому, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання відповідача на положення п. 6 ч. 1 ст. 58 Закону № 5076-VI, який передбачає можливість утримання органів адвокатського самоврядування за рахунок інших не заборонених законом джерел, не свідчить про обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, адже наведена норма жодним чином не наділяє органи адвокатського самоврядування повноваженнями встановлювати на власний розсуд будь-які обов’язкові платежі, не передбачені законодавством України, та в такий спосіб визначати інші джерела утримання органів адвокатського самоврядування.
Підготував Леонід Лазебний
Див. також процедуру Повернення безпідставно сплаченого внеску за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв КДКА або ВКДКА
