Судова практика
Виконання нотаріусом службових обов’язків на тимчасово окупованій території виключає відповідальність за привласнення зарплати за цей період
18 травня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 235/1345/18 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора на виправдувальний вирок та дійшов висновку, що відсутність правового механізму оформлення відряджень з метою виконання службових обов’язків на тимчасово окупованій території, а також фактичне здійснення службовою особою таких службових обов’язків виключає кримінальну відповідальність за ст. 191 КК.
Органом досудового розслідування завідуюча державної нотаріальної контори обвинувачувалася у тому, що складала, підписувала, посвідчувала печаткою та надавала до бухгалтерії ГТУЮ офіційні документи – табелі обліку використаного робочого часу, в які вносила завідомо неправдиві відомості щодо свого перебування на робочому місці у відпрацьованих годинах для подальшого отримання незаконного доходу у виді заробітної плати за періоди фактичної відсутності та невиконання своїх службових обов’язків. В результаті зазначених дій заволоділа державними грошовими коштами, чим завдала ГТУЮ матеріальну шкоду.
Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, її було визнано невинуватою у пред’явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що місцевий суд, приймаючи рішення про недоведеність винуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК, залишив поза увагою, що табелі робочого часу, які є підставою для нарахування заробітної плати, було складено саме нею. Стверджував, що усунення затоплення приміщення нотаріальної контори, на яке вона посилається як на підставу для перебування на непідконтрольній території, не входить до її повноважень.
Верховний Суд з’ясував, що суди попередніх інстанцій встановили, що нотаріальну контору, якою завідувала виправдана, відповідно до Указу Президента України від 4 листопада 2014 р. переміщено з м. Шахтарська до м. Красноармійська. Архіви нотаріальних справ, створені до листопада 2014 р., були залишені на тимчасово окупованій території. Однак у період з 2015 по 2016 років громадяни України зверталися за дублікатами нотаріальних документів, свідоцтвами на право спадщини у справах, створених до переміщення нотаріальної контори. Враховуючи відсутність вказівок щодо організації роботи контори, вона перетинала кордон з метою вивезення необхідних документів.
Також з 12 по 15 квітня 2016 р. та з 19 по 23 липня 2016 р. виправдана перебувала у м. Шахтарську, оскільки ліквідовувала наслідки затоплення нотаріальної контори та намагалася врятувати архівні справи від псування. На підтвердження цього надала рахунки на склопакети, які встановила за власні кошти. При поїздках до м. Шахтарська відрядження не оформлювалося, оскільки питання, які вона вирішувала, стосувалися безпосередньо здійснення нею своїх професійних обов’язків.
Розглянувши матеріали справи, Верховний Суд встановив, що відсутність оформлених згідно із законом відряджень на дати перебування виправданої на тимчасово окупованій території пояснюється відсутністю механізму їх оформлення з метою виконання службових обов’язків на непідконтрольній території.
Врахувавши наявні у справі докази, місцевий суд дійшов вірного висновку, що переміщення виправданої на непідконтрольну територію спричинені відповідальністю, покладеною на неї Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом МЮ № 3253/5 від 22 грудня 2010 р., за збереження архіву, який перебував на тимчасово окупованій території, а тому виправдана вчиняла всі можливі заходи, направлені на збереження ввіреного їй майна.
Підготував Леонід Лазебний
