Судова практика
Використання електронної пошти при укладанні та виконанні договорів
Сергій ТЕНЬКОВ, експерт «Юридичного вісника України»
Усе більшого поширення набуває використання інтернету, можливостей електронної пошти для укладання договорів і наступного листування з приводу їх виконання (обмін діловими листами, пересилання актів приймання-передачі, рахунків, звітів тощо). При цьому слід виходити з того, що все це може стати електронними доказами в суді під час розгляду відповідних спорів, що прямо передбачено у ст. 96, 97 Господарського процесуального кодексу України, іншими процесуальними кодексами. Втім, судова практика з цих питань лише формується, а юридичні помилки учасників електронного листування ускладнюють розгляд спорів…
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2019 р. у справі № 910/4279/18.
Обставини справи
Юридична фірма-позивач звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до компанії-відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги за договором про надання юридичних послуг у розмірі 72 754,67 євро, що еквівалентно 2 325 062,75 гривень. Розмір грошової винагороди за надані позивачем юридичні послуги визначався виходячи з фактичної кількості годин, витрачених юристами позивача, та їх погодинних ставок. Поточні погодинні ставки фірми становили від 140 євро до 300 євро для юристів, та від 80 євро до 90 євро для помічників юристів та інших спеціалістів.
Клієнт-відповідач мав сплачувати рахунки фірми протягом 180 календарних днів з дня отримання клієнтом кожного з рахунків. Рахунки надсилатимуться щомісячно. На виконання вимог українського законодавства після надання вказаних у договорі послуг сторони підписують акт приймання-передачі послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено частково. Одним із доказів факту надання юридичних послуг і виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем стало електронне листування між сторонами з приводу виконання спірного договору про надання юридичних послуг. Відповідач із рішенням не погодився й подав апеляційну скаргу. Апелянт, зокрема, зазначив, що не відповідає дійсності твердження суду першої інстанції про те, що відповідачем наявність електронного листування між сторонами спірного договору не заперечується. Натомість відповідач у суді неодноразово наголошував на тому, що позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень осіб із доменним іменем.., з якими позивач вів електронне листування.
Правова позиція апеляційного суду
Апеляційний суд розглянув матеріали справи і дійшов таких висновків. Суд встановив, що сторони в рамках укладеного договору співпрацювали, зокрема, наступним чином: відповідачем засобами електронного зв’язку надавалося виконавцю завдання (запит), після виконання якого відповідачу направлялися результати виконаних робіт, а також акт та рахунок, після чого відповідачем такі послуги оплачувалися. При цьому відповідачем наявність зазначеного листування між сторонами не заперечується.
На підтвердження надходження від відповідача запитів, а також надання спеціалістами позивача відповідей на вказані запити, позивач надав апеляційному суду роздруківки всіх електронних повідомлень, в яких містилися відповідні запити та відповіді на них (довідки, відповіді на питання, меморандуми тощо). При цьому позивач наголосив, що керувався правилами роботи з клієнтами, після надходження кожного конкретного запиту відповідача формував окрему справу з урахуванням специфіки такого запиту.
Матеріалами справи підтверджується, що виконуючи умови договору, позивач надсилав на електронну пошту уповноважених представників відповідача відповідні рахунки та акти прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 60 635 євро, а також детальні описи наданих послуг та здійснених витрат за визначений період з обґрунтуванням фактичної кількості годин, витрачених юристами позивача.
Також позивачем до позовної заяви були додані докази направлення виставлених рахунків та актів надання послуг засобами поштового зв’язку, зокрема, з наявних у справі копій міжнародних рекомендованих поштових відправлень вбачається, що відповідні рахунки та акти були отримані відповідачем, проте не підписані та не оплачені ним.
При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вказаний спосіб направлення відповідачу документів, а саме шляхом надсилання їх скан-копій на електронну пошту представників відповідача перед відправленням оригіналів, відповідав усталеній діловій практиці, що склалася між сторонами договору.
Представник відповідача визнав у суді наявність електронного листування між сторонами, в якому, зокрема, йшлося про обсяг наданих послуг та про наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Так, відповідач долучив роздруківку електронного повідомлення, в якому уповноважений представник відповідача однозначно визнавав факт надання юридичних послуг відповідачу та, водночас, висловлював зауваження щодо розміру винагороди.
Відповідач заперечував повноваження осіб, з якими здійснювалося електронне листування, проте, на думку апеляційного суду, не надав у відповідності до статті 74 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів відсутності таких повноважень.
Для з’ясування цього питання апеляційний суд детально проаналізував зміст електронного листування між сторонами, взяв до уваги використання відповідачем у своїх листах раніше отриманої від позивача інформації, посилання на його адвокатські запити. Суд дійшов висновку, що сам факт відправлення електронного листа з додаванням у копію певних адресатів, з якими також велося електронне листування у наведеній справі та вкладення до цього листа відповіді на адвокатський запит позивача, надісланого відповідачу, свідчить про те, то вказані особи дійсно є уповноваженими співробітниками відповідача.
Саме на підставі зазначених обставин, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, і встановив факт надання позивачем юридичних послуг відповідачу за спірним договором. Апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення.
Коментар і рекомендації
Спеціальне законодавство, що регулює процедуру і встановлює правовий статус електронного листування (електронних документів), порядок і способи ідентифікації осіб, які ведуть це листування, складається на момент підготовки цього коментаря, зокрема, із законів «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронні документи та електронний документообіг». Закон України «Про електронний цифровий підпис» втратив чинність 7.11.2018 р. Між тим, договір, що став предметом розгляду суду, укладався в 2013 році, а спірні відносини виникали в період 2013—2016 рр., тобто сторони спору мали змогу застосовувати вказаний закон, втім цього не зробили.
Відповідач у суді неодноразово наголошував на тому, що позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень осіб із певним доменним іменем, з якими позивач вів електронне листування з приводу виконання договору. Апеляційний суд спростував це твердження шляхом детального аналізу змісту електронного листування між сторонами. Саме шляхом такого аналізу суд дійшов висновку про наявність в авторів електронного листування належних повноважень.
Подібна ситуація стала наслідком того, що сторони в наведеній справі не застосовували електронний числовий підпис, хоча й мали таку можливість відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також відповідно до положень Закону «Про електронний цифровий підпис» (був чинним на момент виникнення спірних відносин). Так, у ст. 4 цього закону було прямо передбачено, що електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами — суб’єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Згідно до положень ст. 5 згаданого закону розподіл ризиків збитків, що можуть бути заподіяні підписувачам, користувачам та третім особам, які користуються електронними цифровими підписами без сертифіката ключа, визначається суб’єктами правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису на договірних засадах.
Таким чином, наявність електронного числового підпису (далі — ЕЧП) на електронних документах, що стали предметом розгляду в коментованій справі, значно спрощує апеляційний розгляд і посилює позиції позивача. Усталена практика виходить з того, що використовувати й мати доступ до ЕЧП можуть лише особи, належним чином уповноважені підписувати електронні документи, що мають юридичне значення (регулюється внутрішніми актами юридичних осіб від імені яких ведеться електронне листування) .
Із набуттям 7.11.2018 р. чинності Закону України «Про електронні довірчі послуги», крім ЕЧП на електронних документах додатково передбачено застосування ще й електронної печатки — електронні дані, які додаються створювачем електронної печатки до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються й використовуються для визначення походження та перевірки цілісності пов’язаних електронних даних. Санкціоноване використання такої печатки також має регулюватися внутрішніми документами юридичних осіб, які ведуть електронне листування. Відповідно вирішується й питання про наявність у підписантів листів необхідних повноважень під час ведення електронного листування.
Таким чином, аби уникнути непорозумінь і спорів з приводу повноважень авторів електронного листування варто зробити наступне:
- У самому договорі про постачання товарів, надання послуг окремо зазначити, що електронне листування між сторонами, яке має певні правові наслідки (пересилка актів приймання-передачі, рахунків-фактур тощо), за цим договором ведеться сторонами із застосуванням ЕЧП, електронної печатки (про сучасний порядок їх отримання див. Закон «Про електронні довірчі послуги»)
- Як варіант — укласти з вищенаведених питань окремий договір, протокол, додаткову угоду до основного договору.
- Визначити відповідно до статуту кожної зі сторін договору і чинного законодавства уповноважених на вчинення певних юридичних дій осіб, поінформувати про них одне одного й спеціально обумовити, що саме ці особи мають санкціонований доступ як до ЕЧП, так і до використання електронної печатки.
Джерело: Юридичний вісник України
