Судова практика
Вимога про виключення інформації з ЄРДР не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства
Виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації, якою лише констатовано факт здійснення процесуальної діяльності органами досудового розслідування та її результати, чинним законодавством не передбачене.
26 березня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 807/1456/17 за позовом фізичної особи до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області про зобов’язання вчинити дії – виключити з системи єдиного обліку злочинів і осіб, які їх вчинили, відомості про пред’явлення позивачеві 7 квітня 2015 р. обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.
17 листопада 2017 р. позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, який мотивував тим, що розгляд кримінального провадження № 42015070210000043 стосовно нього не здійснюється через утрату в суді його матеріалів, вирок щодо нього не ухвалений, наявність у системі єдиного обліку злочинів і осіб, які їх вчинили, відомостей про пред’явлення йому обвинувального акта перешкоджає виконанню службових обов’язків та просуванню по службі.
Також, оскільки Інструкція про єдиний облік злочинів, затверджена наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ, Державної податкової адміністрації України, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 р. № 20/84/293/126/18/5, не передбачає можливості органів внутрішніх справ самостійно виключати відомості про особу з відповідної системи єдиного обліку злочинів і осіб, які їх вчинили, позивач змушений звертатися за захистом його прав саме до суду.
Закарпатський окружний адміністративний суд позов задовольнив. Львівський апеляційний адміністративний суд рішення скасував, провадження у справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, мотивуючи тим, що вимоги, які є предметом позову, мають вирішуватися за правилами кримінального, а не адміністративного судочинства.
Позивач у своїй касаційній скарзі просив скасувати постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі та залишити в силі рішення суду першої інстанції , мотивуючи свої вимоги тим, що висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки матеріали кримінального провадження щодо нього втрачені без можливості їх відновлення.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, обґрунтувавши його тим, що згадана Інструкція не передбачає можливості виключення відомостей із системи обліку злочинів у випадку втрати (знищення) матеріалів кримінального провадження, а справа має розглядатися за правилами кримінального судочинства.
В підсумку розгляду справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що набуття особою статусу обвинуваченого та подальший рух справи на стадії судового розгляду є правовими наслідками передбачених законом процесуальних дій слідчого та прокурора (ч. 2 ст. 42 КПК України), а не наслідками відображення інформації про ці дії у відповідній базі даних.
Виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, чинне законодавство не передбачає.
Виходячи з наведеного, дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов’язані із внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій, а тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.
Водночас, позивач не оскаржує вчинення слідчим, прокурором процесуальних дій і прийняття ними процесуальних рішень, відомості про які позивач вважає за необхідне виключити з Реєстру, а тому заявлена позивачем вимога не може розглядатися і за правилами кримінального судочинства, а відповідний висновок суду апеляційної інстанції є помилковим з огляду на таке.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, з огляду на положення ч. 1 ст. 24 КПК України не є необмеженим, а гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Із дій, бездіяльності слідчого, прокурора, пов’язаних з фіксацією інформації в ЄРДР, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскаржити до слідчого судді лише бездіяльність, що полягає у невнесенні до Реєстру відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви чи повідомлення про нього. Наведений у ч. 1 цієї статті перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
У ч. 2 ст. 303 КПК України закріплено пряму заборону окремого оскарження інших рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора, що свідчить про відсутність правових підстав для розгляду судом кримінальної юрисдикції вимог особи до органу досудового розслідування про виключення відомостей з ЄРДР.
Таким чином, всупереч доводам позивача, викладеним в адміністративному позові та касаційній скарзі, відображення в ЄРДР відомостей про дії та рішення органів досудового розслідування не є констатацією винуватості позивача у вчиненні злочину, не суперечить закріпленим у ст. 62 Конституції України і ст. 17 КПК України засадам презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини і не обмежує жодних інших прав та інтересів.
З урахуванням особливостей заявленого предмета позову та того, що чинне законодавство не передбачає виключення з ЄРДР інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, така інформація не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов’язків та існуючого стану правовідносин.
Отже, заявлену позовну вимогу суди не можуть розглядати за правилами будь-якого судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
