Судова практика
Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав є похідними від спору щодо такого майна
Спір про дотримання іпотекодержателя порядку звернення стягнення на предмет іпотеки розглядається за правилами цивільного судочинства
30 січня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) касаційну скаргу фізичної особи на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва та постанову Апеляційного суду міста Києва від 6 червня 2018 р. у справі за позовом цієї особи до приватного нотаріуса, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Публічне акціонерне товариство «ПУМБ», про визнання незаконними дій, скасування рішення.
Позовна заява мотивована тим, що 3 грудня 2007 р. між ЗАТ «ПУМБ» та позивачем укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 180 000,00 доларів США.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та позивачем укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира.
Також позивач вказував, що з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 12 липня 2017 р. йому стало відомо, що власником цього житлового приміщення є ПАТ «ПУМБ», а підставою для внесення відповідного запису до реєстру стало рішення приватного нотаріуса від 27 березня 2017 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позивач твердив, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно здійснена приватним нотаріусом без достатніх правових підстав та з порушенням вимог Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку».
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 р. провадження у справі за позовом закрито з тих мотивів, що предметом розгляду даної справи є виключно владні, управлінські рішення та дії нотаріуса, який у межах спірних правовідносин діяв як суб’єкт владних повноважень, тому спір не віднесено до цивільної юрисдикції, а повинен розглядатися адміністративним судом.
Постановою Апеляційного суду міста Києва ухвалу Дніпровського районного суду залишено без змін з посиланням на те, що зміст заявлених позовних вимог та обґрунтування, викладені в позові, зводяться до протиправності дій приватного нотаріуса саме як суб’єкта владних повноважень, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що питання про визнання права власності на предмет іпотеки позивач не порушувалося, отже відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно управлінські рішення та дії приватного нотаріуса, який у межах спірних правовідносин діє як суб’єкт владних повноважень, у зв’язку із чим такий спір віднесено до адміністративної юрисдикції.
Позивач звернувся з касаційною скаргою, яку мотивував тим, що суди зробили помилкові висновки, що предметом розгляду даної справи є виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса, оскільки перехід права власності на належне позивачу майно до банку відбулося незаконно та за відсутності правових підстав, що призвело до порушення його прав. До того ж висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 14 червня 2016 р. у справі № 21-41а16, та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 р. у справі № 826/366/16.
Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи прийняла постанову, в якій зазначила, що звертаючись до суду, позивач вказував на відсутність підстав для переходу права власності до банку з огляду на незаконність дій приватного нотаріуса, а також про визнання протиправним та скасування його рішення через недотримання останнім вимог Закону «Про іпотеку».
Спір виник з приводу порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій ПАТ «ПУМБ» і приватного нотаріуса щодо реєстрації такого права за ПАТ «ПУМБ» та направлений на перевірку законності дій іпотекодержателя з дотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вимоги до приватного нотаріуса мають розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав є похідними від спору щодо такого майна, як передбачено у частині першій ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України.
У цьому випадку спір пов’язаний з реалізацією іпотекодержателем своїх прав на предмет іпотеки, процедура якої передбачає їх здійснення лише за участі нотаріуса (державного чи приватного) або державного реєстратора, дії якого оскаржуються опосередковано через неправомірність дій іпотекодержателя.
Отже, Велика Палата зробила висновок, що суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що вказаний спір виник із учасником публічно-правових відносин і стосується його управлінських рішень та дій як суб’єкта владних повноважень, та дійшли неправильного висновку про закриття провадження у справі, залишивши поза увагою те, що спірні правовідносини, пов’язані із реєстрацією майнових прав, що виникли на підставі договірних відносин між позивачем та третьою особою у справі, яка не заявляє самостійних вимог, безпосередньо впливають на цивільні права вказаних суб’єктів щодо нерухомого майна, а вимоги до приватного нотаріуса витікають (є похідними) саме із цивільних правовідносин та пов’язані з їх реалізацією.
Підготував Леонід Лазебний
