Судова практика
Виникнення обставини, яка звільняє від сплати судового збору, не усуває обов’язку з його сплати за позов (скаргу), поданий до набрання чинності нормою про звільнення від сплати
8 травня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/12556/20 залишив без задоволення касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, яка просила змінити додаткову постанову суду апеляційної інстанції в частині судового збору.
Товариство звернулося до суду з позовом до Ради про зобов’язання виконати умови договору поставки та стягнення коштів.
У зустрічному позові Рада просила суд зобов’язати Товариство виконати умови Договору щодо поставки зазначеного у зустрічному позові обладнання.
Рішенням господарського суду у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.
Постановою апеляційного господарського суду, залишена без змін Верховним Судом, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог, відмову у задоволенні зустрічного позову.
Додатковою постановою заяву представника Товариства про стягнення судових витрат, понесених у зв’язку з поданням апеляційних і касаційних скарг, задоволено частково.
У касаційній скарзі Рада зазначала про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ч. 3 ст. 129 ГПК України, п. 18 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», – щодо стягнення судового збору у розмірі 242 194,00 грн.
Верховний Суд вказав, що згідно з п. 18 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовних заяв та заяв Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях. Зазначені зміни внесені згідно із Законом України «Про медіа» від 13 грудня 2022 р., який набрав чинності 31 березня 2023 р.
При цьому Закон України «Про судовий збір» не містить положень щодо зворотної дії у часі, а тому виникнення обставини, яка звільняє від сплати судового збору, не поширюється на обов’язок сплати судового збору за вже поданий позов (скаргу) в минулому до набрання ним чинності.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 р. у справі № 910/2629/20.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними в рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 р. № 1-зп, від 09 лютого 1999 р. № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 р. № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 р. № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки Закон України «Про судовий збір» не має зворотної дії у часі, суд апеляційної інстанції у додатковій постанові дійшов правомірного висновку про стягнення судового збору, сплаченого ТОВ із вказаних апеляційної та касаційної скарг, з Ради на користь Товариства.
Таким чином, підстав для зміни або скасування додаткового рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд не побачив.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
