Судова практика
Виправна колонія має нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок із заробітної плати засуджених як податковий агент
10 червня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 440/2590/19 задовольнив касаційну скаргу податкового органу, яким виправній колонії донараховано суми податків і застосовано штрафні санкції.
Виправна колонія звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення.
Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив. Суди попередніх інстанцій зазначили, що в правовідносинах щодо організації залучення до суспільно-корисної оплачуваної праці засуджених, які відбувають покарання в державній установі, позивач не є роботодавцем, не має статусу податкового агента в правовідносинах щодо використання праці засуджених.
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що позивач є роботодавцем засуджених та платником єдиного внеску, відтак зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок із заробітної плати засуджених як податковий агент.
Верховний Суд скасував оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та вказав, що засуджені до відбування покарання в місцях позбавлення волі, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими договорами, є застрахованими особами, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, а суми виплат, отримані ними, є базою нарахування єдиного соціального внеску, як це передбачено, зокрема, ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, зміни до якої внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» від 7 вересня 2016 р. № 1492-VIII, який набрав чинності 8 жовтня 2016 р.
Право на працю засуджених до позбавлення волі реалізується шляхом укладення строкового трудового договору.
Засуджені до позбавлення волі, у такому випадку, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія у цих трудових відносинах виступає роботодавцем, на якого покладається обов’язок з утримання та сплати сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску із заробітної плати платника податку.
Особливості фінансування позивача, організації роботи, забезпечення штатними документами тощо, жодним чином не скасовує обов’язок позивача сплачувати податки та збори та подавати у повному обсязі звітність.
Отже, Верховний Суд визнав правомірним винесення податкового повідомлення-рішення, яким виправній колонії збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та погодився з доводами відповідача про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), оскільки в податкових розрахунках за формою 1ДФ позивач повною мірою не показав суми нарахованої та виплаченої заробітної плати засуджених.
Позивач є платником єдиного внеску, тому несе відповідальність у разі несплати або сплати не в повному обсязі єдиного внеску, як це передбачено ст.ст. 9 та 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який в ієрархії нормативно-правових актів має вищу юридичну силу, ніж Інструкція про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 7 березня 2013 р. №396/5.
Оскільки, перелік відрахувань із заробітної плати, передбачених в п. 6.3 зазначеної Інструкції, не є вичерпним, відсутність в ньому єдиного внеску, не позбавляє платника податків обов’язку виконання приписів вказаного Закону.
Підготував Леонід Лазебний
Рішення в ЄДРСР – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89757335
