Судова практика
Висновок експерта щодо виду примусових заходів медичного характеру має для суду рекомендаційний характер, а вид таких заходів визначає тільки суд
14 червня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 243/1294/21 відмовив у задоволенні касаційної скарги щодо застосування до особи суворого примусового заходу медичного характеру.
Міськрайонний суд своєю ухвалою, залишеною без змін апеляційним судом, задовольнив клопотання прокурора та застосував до фігуранта примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом за те, що він, перебуваючи у стані неосудності, завдав потерпілій удари кулаками в ділянку вуха, потім у ділянку ребер, внаслідок чого та втратила рівновагу і впала на спину, далі схопив за плечі та став бити її головою об двері ванної кімнати, в результаті чого потерпілій були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.
Читайте також: Застосування конкретного виду примусових заходів медичного характеру залежить від трьох критеріїв: медичного, юридичного та соціального
У касаційній скарзі законний представник особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру, та потерпіла зазначали, що суди безпідставно застосували примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з суворим наглядом, всупереч висновку судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого до особи потрібно застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації у психіатричний заклад саме з посиленим наглядом.
Верховний Суд вказав, що згідно з висновком судово-психіатричної експертизи фігурант в період часу, відповідний інкримінованому правопорушенню, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїчної шизофренії, безперервного типу перебігу з наростаючим змішаним дефектом, ускладненої психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин, не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричний заклад з посиленим наглядом в примусовому порядку.
Висновок експерта в частині виду примусових заходів медичного характеру має для суду рекомендаційний характер і лише суд, ураховуючи характер і тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, застосовує певний вид примусового заходу.
Читайте також: Практика примусового годування в контексті реалізації статті 3 Конституції України
Наведене узгоджується із положенням п. 5 ч. 1 ст. 513 КПК, згідно з яким під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру саме суд, у разі застосування таких заходів, має визначити їх вид.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про вид примусового заходу медичного характеру, який необхідно застосувати, врахував, що фігурант з 2000 р. перебуває на обліку в обласній клінічній психіатричній лікарні з діагнозом «Параноїдна шизофренія, безперервний тип перебігу з наростаючим параноїчним дефектом особистості», перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з січня 2000 р. з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання летючих розчинювачів. Синдром залежності», з грудня 2007 р. з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичний та інших психоактивних речовин. Синдром залежності», за місцем мешкання характеризується посередньо, неодноразово був помічений у зловживанні алкогольними напоями, є інвалідом 2 групи за психозахворюванням безстроково.
Отже, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанції, постановлених з урахуванням наведених обставини, положень ст. 94 КК України та ст. 513 КПК України, про необхідність застосування до особи примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Щодо скарги законного представника особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру, та потерпілої на те, що суд апеляційної інстанції не розглянув їхнє клопотання про проведення повторної судово-психіатричної експертизи, Верховний Суд вказав, що висловлення стороною захисту незгоди з висновком експерта під час розгляду справи в суді й неконкретизована вказівка на доцільність проведення ще однієї експертизи не є підставою для призначення судом повторної експертизи.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
