Судова практика
Висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування
5 лютого 2020 р. Верховний Суд у справі № 461/3675/17 відмовив у задоволенні касаційної скарги банку, в якій заперечувалася допустимість висновку експерта у кримінальній справі, вирок у якій ще не постановлено, як доказу у цивільній.
У травні 2017 р. дружина звернулась до суду із позовом до колишнього чоловіка, в якому обґрунтовувала, що відповідач, використавши неправдиві відомості, уклав кредитний договір з банком, на забезпечення якого уклав договір іпотеки, предметом якого є квартира – їх спільна сумісна власність. У договорі іпотеки зазначено, що квартира належить іпотекодавцю, тобто відповідачу, на підставі свідоцтва про право власності на квартиру. Працівникам банку було відомо, що іпотекодавець був одружений, адже у день укладення кредитного договору він від імені дружини підписував із банком договір поруки для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.
Оскільки позивачка не давала згоди на укладення договору іпотеки і дізналася про нього пізніше, отже вказаний договір є недійсним.
Рішенням районного суду позов задоволено, оскільки було встановлено, що підписи на заявах-згодах на укладення договору іпотеки та додаткових угод до нього були підроблені, про що свідчить наявний у матеріалах справи висновок експерта, складений у кримінальному провадженні. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що місцевим судом взято до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21 листопада 2018 р. у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), однак не враховано, що відповідно до положень ч. 13 ст. 265 ЦПК України, у разі визнання судом недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт.
Банк подав касаційну скаргу, яку обґрунтовував тим, що судами не враховано, що висновок експерта, здійснений на підставі постанови слідчого, не є допустимим та належним доказом у цивільній справі.
Верховний Суд погодився із висновками судів, зазначивши, що відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору іпотеки позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до ч. 4 ст. 369, ст. 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір із підстав його недійсності.
Колегія суддів ВС врахувала допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.
Банк, заперечуючи проти висновку експерта, не надав доказів на його спростування, не скористався правом на заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі, не ставив перед судом питання про виклик у судове засідання експерта, який проводив почеркознавчу експертизу.
Оскільки позивачка не знала про укладення договору іпотеки та додаткових договорів до нього і про те, що підписи на заявах-згодах на укладення договору іпотеки та додаткових угод до нього були підроблені, суд дійшов правильного висновку про визнання недійсним договору іпотеки, а також укладених договорів про внесення змін та доповнень до договору іпотеки як таких, що не відповідають вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Підготував Леонід Лазебний
