Судова практика
Витрати на правничу допомогу мають бути співмірними зі складністю провадження, а витрачений адвокатом час – відповідати критерію реальності
15 травня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 129/2809/19 залишив без задоволення заяву потерпілого про стягнення на його користь із засудженого витрат на правову допомогу адвоката у сумі 10 000 грн, пов’язаних із підготовкою та складанням його касаційної скарги та письмових пояснень на касаційну скаргу засудженого.
Вироком районного суду фігуранта засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України, іншу особу – за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України. Стягнуто із засуджених солідарно на користь: потерпілого 33 334 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; іншого потерпілого моральну шкоду у сумі 103 334 грн, майнову у розмірі 21 008 грн та судові витрати в сумі 18 400 грн.
Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду скасовано в частині призначено покарання та ухвалено новий вирок.
Потерпілий звернувся до Верховного Суду із заявою про стягнення на його користь з засудженого понесених витрат на правову допомогу адвоката у сумі 10 000 грн, пов’язаних із підготовкою та складанням його касаційної скарги на вирок апеляційного суду та письмових пояснень на касаційну скаргу засудженого.
Читайте також: Стягнення витрат на правничу допомогу з позивача, на утриманні якого перебуває малолітня дитина, потребує оцінки судом балансу сторін
Верховний Суд вказав, що за висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 червня 2022 р. у справі № 607/4341/20).
Обов’язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).
Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов’язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України).
Інформація, яка міститься в акті виконаних робіт, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 листопада 2020 р. у справі № 638/7748/18).
Проте потерпілий не надав жодного розрахунку вартості правових послуг, що підтверджує обсяг наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правової допомоги у вказаному кримінальному провадженні, з урахуванням критеріїв дійсних адвокатських витрат, їх необхідності та розумності.
Отже, Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення заяви потерпілого про стягнення із засудженого витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
