Визнання недійсними електронних торгів з продажу майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, не є належними способами судового захисту порушених прав

Позов суб’єкта господарювання про визнання недійсними електронних торгів з продажу майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, та укладеного на їх підставі договору купівлі-продажу цього майна підлягає розгляду в господарському суді. 

1 жовтня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 910/3907/18 за позовом ТОВ «Фірма «Союз-Європа» ЛТД» до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління  активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Агентство) та ТОВ «ЮРС-Груп» про визнання недійсними електронних торгів та їх результатів.

10 жовтня 2017 р. між ПП «Едельвейс і К» (постачальник) і ТОВ «Фірма «Союз-Європа» ЛТД» (покупець) укладено договір поставки зерна кукурудзи.  ТОВ «Фірма «Союз-Європа» ЛТД» (поклажодавець) передало ТОВ «Кононівський елеватор» (зерновий склад) на зберігання зерно кукурудзи загальною кількістю 134 776 кг.

6 грудня 2017 р. слідчий суддя Київського районного суду міста Полтави ухвалою у кримінальній справі № 552/7979/17 (провадження № 1-кс/552/2487/17) задовольнив клопотання прокурора про арешт майна та наклав арешт на згаданий вантаж, заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні розпоряджатися ним, передав відповідне арештоване майно на відповідальне зберігання

28 грудня 2017 р. Апеляційний суд Полтавської області ухвалою у кримінальній справі № 552/7979/17 частково задовольнив апеляційну скаргу представника ТОВ «Кононівський елеватор», ухвалу слідчого судді  скасував у частині передачі зерна на зберігання ТОВ «Кононівський елеватор» і постановив у цій частині нову ухвалу, передавши спірне майно Агентству для здійснення заходів управління ним з метою забезпечення його збереження.

19 березня 2018 р. на замовлення Агентства ДП «Сетам» провело електронні торги з продажу лота № 268238, а саме: зерна кукурудзи 3 класу у кількості 134 419 кг (спірне майно), переможцем яких ТОВ «ЮРС-Груп», про що складено протокол проведення електронних торгів, а 26 березня 2018 р. між Агентством (продавець) і ТОВ «ЮРС-Груп» (покупець) укладено договір купівлі-продажу зерна

ТОВ «Фірма «Союз-Європа» ЛТД» звернулося до Господарського суду міста Києва зі позовом про визнання недійсними зазначених електронних торгів та укладеного на їх підставі договору купівлі-продажу зерна.

Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задовольнив частково. Визнав недійсним договір купівлі-продажу зерна, укладений між Агентством і ТОВ «ЮРС-Груп». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Рішення обґрунтовані тим, що внаслідок проведення прилюдних торгів і укладення оспорюваного договору безпідставно припинилося право власності позивача на майно (предметом договору є належне позивачу спірне майно), яке було передане для забезпечення його збереження Агентству в управління на підставі судового рішення в іншій справі – № 552/7979/17, тобто вказаний договір укладено з порушенням вимог ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України та ст. 21 Закону № 772-VIII, що є підставою для визнання його недійсним.

Агентство у касаційній скарзі вказувало на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (положень ч. 2 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України) щодо визнання оспорюваного договору недійсним, а також порушення судами норм процесуального права, оскільки розгляд спору у цій справі належить до компетенції адміністративних судів. Агентство наполягало, що, вживаючи заходи з управління арештованими у кримінальному провадженні активами, воно діє як суб`єкт владних повноважень і виконує покладені на нього законодавством завдання та функції, тому між Агентством та позивачем відсутній спір про право, а спірні правовідносини не належать до юрисдикції господарських судів.

Велика Палата Верховного Суду  визначила, що предметом позову в цій справі є визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу спірного майна, на підставі яких, за твердженням позивача, він втратив належне йому майно.

Закон України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі – Закон № 772-VIII) визначає функції і повноваження Агентства, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 9 та п. 4 ч. 1 ст. 10 якого Агентство виконує функції, зокрема, з організації здійснення заходів, пов’язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами, з метою виконання яких, у тому числі, укладає цивільно-правові угоди з юридичними та фізичними особами з питань, пов’язаних з проведенням оцінки та управлінням активами.

Агентство як суб`єкт владних повноважень (центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом), реалізовуючи державну політику у сфері управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні, може брати участь не лише в публічно-правових відносинах щодо здійснення ним владних управлінських функцій, а може бути й учасником відносин, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності (приватноправових відносин), – під час здійснення Агентством діяльності з володіння, користування та/або розпорядження вказаними активами, належними фізичним чи юридичним особам, яка безпосередньо стосується виникнення, зміни або припинення прав таких осіб на ці активи.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про визнання недійсними електронних торгів з продажу спірного майна (активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні) та укладеного на їх підставі  договору купівлі-продажу цього майна (активів) має розглядатися як приватноправовий, а з огляду на суб’єктний склад сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Щодо суті спору, то він виник у зв’язку з тим, що, на думку позивача, Агентство не вправі було відчужувати його майно, оскільки Апеляційним судом Полтавської області в межах кримінальної справи № 552/7979/17 покладено обов’язок на Агентство щодо управління рухомим майном шляхом забезпечення його збереження, а не шляхом продажу.

Водночас, задоволення жодної з вимог, заявлених позивачем, не приведе до поновлення майнових прав позивача, отже позивачем обрано неналежні способи захисту своїх порушених прав і його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За змістом ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, встановлених ст. 388 Цивільного кодексу України. У випадках коли річ, що була предметом продажу, перебуваючи в чужому володінні, змінилася, була перероблена чи знищена, тобто не існує в натурі на момент подання позову, застосовуються зобов’язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл. 83 ЦК України.

Таким чином, якщо позивач вважає, що покупець (ТОВ «ЮРС-Груп») не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством зобов’язально-правовими способами захисту права власності.

Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу зерна.

В іншому випадку позивач може вдатися до такого способу захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди (зокрема, заподіяної продажем майна за ціною, нижчою від ринкової) та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386  ЦК України).

Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна. Якщо ж покупець ще не отримав продане майно позивача, то позивач може запобігти виконанню договору купівлі-продажу, укладеного одним із відповідачем з перевищенням повноважень, шляхом застосування способу захисту, передбаченого ч. 2 ст. 386 ЦК України, звернувшись до суду з вимогою про заборону відповідачам вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю, мотивуючи свою вимогу відсутністю у продавця права на продаж майна.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути