Судова практика
Визнання спадщини відумерлою
Правила розгляду та алгоритм установлення спору про право.
Невідповідність заяви про визнання спадщини відумерлою вимогам ст. 335 ЦПК України в частині недолучення до неї відповідних додатків має наслідком залишення такої заяви без розгляду саме із цих підстав відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України. Зазначення міською радою у відзиві на заяву банку про визнання спадщини відумерлою щодо недолучення до заяви постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не свідчить про наявність підстав для залишення заяви без розгляду за приписами ч. 6 ст. 294 ЦПК України, а саме за наявності спору про право. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду. У справі, що розглядалася, ухвалою районного суду, яка залишена без змін апеляційним судом, заяву банку про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду, оскільки встановлено наявність спору про право.
КЦС ВС, скасовуючи оскаржувані судові рішення, зазначив, що суди, обмежившись припущенням про можливу наявність спадкоємців, не вжили заходів щодо всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин. Зокрема, в цій справі банк заявляв клопотання про витребування доказів, які свідчили б про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, проте така заява фактично була проігнорована судом першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції вказав, що міська рада заявила про незгоду з вимогами банку та просила закрити провадження у справі, що, на думку районного суду, фактично підтверджує наявність спору про право.
Проте колегія суддів КЦС ВС встановила, що такі висновки спростовуються матеріалами справи, оскільки у відзиві на заяву банку міська рада лише висловила заперечення щодо форми та змісту такої заяви. Визнавши висновки судів попередніх інстанцій передчасними й нічим не підтвердженими, КЦС ВС скасував оскаржувані судові рішення та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Джерело: Юридичний вісник України
