Судова практика
Визнаючи докази «плодами отруєного дерева», суд має встановити зв’язок між «деревом» і «плодами»
Для визнання доказу недопустимим за правилом «плодів отруєного дерева» у рішенні суду має бути чітко доведено похідний характер інформації, яка стала фактичною підставою для проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, від дій, якими були істотно порушені права та свободи людини.
4 лютого 2020 р. Верховний Суд у справі № 311/1110/18 частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, обґрунтовану тим, що суд безпідставно визнав недопустимим доказом постанову прокурора про контроль за вчиненням злочину та інші докази як похідні від неї.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307 КК, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України з тих мотивів, що докази сторони обвинувачення були здобуті шляхом провокації та з істотним порушенням прав та свобод обвинуваченого.
У касаційній скарзі прокурор наполягав, що суд безпідставно дійшов висновку про недопустимість як доказу постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину та у зв’язку з цим визнав інші докази сторони обвинувачення також недопустимими. Обґрунтовував, що стороною обвинувачення дотримано вимог ст. 290 КПК щодо відкриття матеріалів іншій стороні, та що суд першої інстанції, зазначивши про провокацію злочину, всупереч вимогам ст.ст. 94, 370 КПК не навів належних і достатніх мотивів наявності ознак провокації.
Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що у ч. 1 ст. 87 КПК, закріплено як загальну підставу визнання доказів недопустимими – їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так і підставу, яку в доктрині кримінального процесу іменують правилом про «плоди отруєного дерева», – здобуття інших доказів завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
При цьому для визнання недопустимим кожний доказ має бути оцінений судом як автономно, так і в сукупності з іншими доказами, а в рішенні суду – наведено належне обґрунтування та мотиви, які би вказували на підставу визнання цього доказу недопустимим.
Що ж до визнання доказу недопустимим за правилом «плодів отруєного дерева», то у рішенні суду має бути чітко доведено похідний характер інформації, яка стала фактичною підставою для проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, від дій, якими були істотно порушені права та свободи людини.
Визнавши постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину недопустимим доказом у зв’язку з її невідкриттям стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, суд першої інстанції також визнав недопустимими доказами протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи, відповідно до якого в ході проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії було встановлено факт збуту особою наркотичного засобу, та доданий до цього протоколу машинний носій інформації, пославшись на те, що вони отримані внаслідок контролю за вчиненням злочину.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування проводилися дві негласні слідчі (розшукові) дії – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки та аудіо-, відеоконтроль особи. Причому дозвіл на аудіо-, відеоконтроль особи надавався на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду, яку стороні захисту було відкрито в порядку ст. 290 КПК.
Водночас апеляційний суд не звернув уваги на те, що в мотивувальній частині ухвали слідчого судді апеляційного суду зазначено про необхідність у тимчасовому обмеженні конституційних прав і свобод особи для встановлення відомостей про нього; осіб, з якими він контактує, що в подальшому може послужити розкриттю кримінального правопорушення, а також для отримання доказів, які мають суттєве значення для виявлення наркотичних засобів, з’ясування обставин злочину, встановлення осіб, які причетні до вчинення протиправних дій, фіксації злочинної діяльності.
Наведене вказує на самостійні підстави та мету проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, які не обмежувались виключно фіксуванням іншої негласної слідчої (розшукової) дії – контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.
Переглядаючи вирок, апеляційний суд не звернув на це увагу.
Підготував Леонід Лазебний
