Як правильно засвідчувати копії документів: помилки судів

Сергій ТЕНЬКОВ, експерт ЮВУ

Процес доказування в суді включає, серед іншого, і подання письмових доказів або їх копій. Процедура подання й вимоги до оформлення копій письмових доказів регламентується процесуальними кодексами та підзаконними нормативними актами з діловодства. Так, відповідно до п. 4 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. А на підставі п. 5 ст. 95 ЦПК учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Анал огічні норми містить Господарський процесуальний кодекс України (ст. 91, далі — ГПК), Кодекс адміністративного судочинства України (ст. 94, далі — КАС). Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться в нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Постанова Верховного Суду (далі — ВС) від 17.01.2019 р. у справі № 809/1092/18.

Обставини справи

Апеляційні скарги адвоката було повернуто судом, оскільки документи на право представництва банка-позивача в суді — копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копія довіреності від банку на представництво його інтересів, на думку суду, не були засвідчено належним чином (засвідчені самим адвокатом, що не можна вважати належним завіренням). На думку апеляційного суду представник банку не мав права розписуватися на документах від імені банку та завіряти копії документів на їх відповідність оригіналу. Судом також застосовано до адвоката положення Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003.

На ухвали апеляційного суду подано касаційні скарги до Верховного Суду.

Правова позиція ВС

Верховний Суд розглянув касаційні скарги і дійшов таких висновків. Ключовим правовим питанням, яке, на думку представника позивача, вирішено апеляційним судом неправильно, є можливість посвідчення копії довіреності адвокатом, на ім’я якого таку довіреність видано. У ст. 59 КАС України визначено вимоги до документів, що підтверджують повноваження представників. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю юридичної особи (п. 1 ч. 1). Відповідно до ч. 4 цієї статті повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі — Закон)

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 20 цього Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів. Далі, на думку ВС, оскільки представник позивача веде судову справу від його імені, він, як адвокат, має професійне право посвідчувати копії документів у справах, зокрема і копії довіреності. Законом не передбачено іншого обов’язкового способу посвідчення копій документів, виданих юридичною особою. Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 94 КАС України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться в нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Інших вимог до копій письмового документа процесуальний закон не містить.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваних ухвалах необґрунтовано не врахував, що згідно зі ст. 296 КАС України подання оригіналів документів на підтвердження повноважень в особи, яка підписала апеляційну скаргу, не передбачено. Жодна норма чинного законодавства не визначає способу та порядку посвідчення адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та/чи копії ордера, копії довіреності.

Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у справі № 803/886/18 (постанова від 03.10.2018 р.). Натомість апеляційний суд посилався на правові висновки ВС щодо застосування ст. 59 КАС України, висловлені в справах № 826/26890/15, 826/13806/17, 2а-34/11/1370. Утім Верховний Суд ці посилання на сприйняв, оскільки в жодній із цих справ представником не був адвокат і положення не застосовувалися. Апеляційним судом також була помилково застосовано до адвоката положення Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003.

Стосовно посилання суду на відсутність інформації стосовно обмежень у повноваженнях представника, ВС зазначив, що таку інформацію містить долучена копія довіреності банку. Також обмеження зазначені в договорі про надання правової допомоги. Із цих підстав Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги адвоката підлягають задоволенню й ухвали апеляційного суду скасовано.

Подібна ситуація стала також предметом розгляду ВС в ухвалі від 21.02.2019 р. у справі № 914/386/18, але суд дійшов інших висновків.

Обставини справи

Верховний Суд не прийняв касаційну скаргу від адвоката-представника скаржника. На думку суду подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України. Як вбачається із самої касаційної скарги, вона була підписана представником позивача. На підтвердження своїх повноважень представник надав до касаційної скарги копію довіреності.

Правова позиція ВС

Верховний Суд зазначив, що до касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону, частина 4 статті 60 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Як вбачається з касаційної скарги, вона підписана представником позивача. На підтвердження своїх повноважень представник надав до касаційної скарги копію довіреності.

На думку ВС порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів ««Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Втім, як вбачається з наданої суду копії довіреності, цей документ не містить обов’язкових реквізитів засвідчення копій документів згідно із встановленим стандартом.

Надана копія довіреності до касаційної скарги є незасвідченою взагалі, оскільки ця копія не містить назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Таким чином, до касаційної скарги не надано належних доказів на право її підписання від імені позивача його представником, тому ВС не вбачає, що останній має право підписувати касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 292 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо вона подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. Наведене дає можливість дійти висновку про те, що касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, що, на думку ВС, є підставою для повернення касаційної скарги.

Коментар і рекомендації

За двома наведеними справами Верховний Суд дійшов суперечливих висновків щодо можливості застосування до копій завірених адвокатом положень Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003 (далі — Стандарт). Цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

• органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;
• підприємств, установ, організацій та їх об’єднань усіх форм власності (далі — організацій). Стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Пункт 5.27 Стандарту вказує, як саме оформлюється копія, і наводить приклади такого оформлення. Невідповідність цим вимогам копії довіреності адвоката в коментованій справі № 914/386/18 стало підставою для відмови у прийнятті касаційної заяви до розгляду. Натомість у наведеній справі № 809/1092/18 Верховний Суд дійшов висновку, що до копій, завірених адвокатом, положення Стандарту не застосовуються.

Можливим варіантом вирішення подібної ситуації може бути застосування положень статей 302, 303 ГПК й аналогічних за змістом норм інших процесуальних кодексів. Справи із суперечливими висновками судових колегій ВС передаються на розгляд об’єднаної палати ВСУ або Великої Палати Верховного Суду, які й мають прийняти остаточне рішення зі спірних питань.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути