Судова практика
Якщо обвинувачений заподіяв смерть потерпілому, який вночі проник до його будинку, суд має встановити чи він це вчинив для відвернення насильницького вторгнення
19 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 149/916/17 задовольнив частково касаційну скаргу засудженого, встановивши, що перевищення ним меж необхідної оборони не могло бути встановлено.
Місцевий суд визнав винуватим та засудив фігуранта за ч. 2 ст. 121 КК, за те, що він уночі за місцем свого проживання на ґрунті неприязних відносини умисно завдав потерпілому дерев’яною палицею близько 5 ударів в голову, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть.
Апеляційний суд цей вирок змінив, перекваліфікувавши з ч. 2 ст. 121 КК на ст. 124 КК.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що апеляційний суд належним чином не вмотивував свої висновки при кваліфікації дій за ст. 124 КК, не врахувавши його показання, що умислу на спричинення будь-яких ушкоджень потерпілому в нього не було, оскільки він діяв в стані необхідної оборони і його дії підпадають під ознаки ст. 36 КК.
Верховний Суд установив, що раніше потерпілий мав конфлікт із фігурантом, під час якого потерпілий перебував в стані алкогольного сп’яніння, був ініціатором конфлікту та зухвало вночі увірвався до будинку фігуранта, де між ними виникла суперечка і штовханина.
Обвинувачений, захищаючись, взяв держак від лопати та почав ним хаотично через поганий зір і втрату окулярів наносити удари потерпілому. Коли останній впав на бетонне покриття порогу будинку та втратив свідомість, обвинувачений викликав поліцію, швидку допомогу та зателефонував родичам потерпілого.
Апеляційний суд вказав, що потерпілий діяв по відношенню до обвинуваченого агресивно, обвинувачений є інвалідом з дитинства по зору, не міг розраховувати на сторонню допомогу, а тому ці обставини давали обвинуваченому підстави вважати дії потерпілого загрозливими та небезпечними для його життя і здоров’я і він заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження з перевищенням меж необхідної оборони.
Однак, Верховний Суд зазначив, що апеляційним судом при оцінці діяння засудженого не були наведені необхідні мотиви щодо підтвердження або спростування відповідності встановлених апеляційним судом обставин положенням ч. 5 ст. 36 КК, зокрема тим положенням, які виключають можливість перевищення меж необхідної оборони, якщо дії особи були спрямовані на відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
Читайте також: Той, хто дістав ушкодження, не завжди потерпілий
Для вирішення питання про відсутність чи наявність стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акта суспільно небезпечного посягання і акта захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання, а також перевірити наявність чи відсутність обставин, передбачених ч. 5 ст. 36 КК.
Верховний Суд не знайшов підстав ставити під сумнів висновок апеляційного суду про те, що обвинувачений перебував у стані необхідної оборони, однак принциповим в контексті положень ч. 5 ст. 36 КК залишається встановлення і з’ясування обставин, які підтверджують або спростовують те, що дії фігуранта були спрямовані на відвернення насильницького вторгнення у його житло. Вказаний аспект є ключовим для належного вирішення питання, чи перебували його дії в межах необхідної оборони як обставини, яка взагалі виключає кримінальну протиправність діяння, або ж виходили за її межі.
При цьому потрібно звернути увагу, що диспозицією ст. 124 КК не охоплюється такий наслідок, як смерть особи при завданні умисних тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, що вимагає окремого мотивованого аналізу аспектів співвідношення обсягу висунутого особі й визнаного судом доведеним обвинувачення з межами диспозиції відповідної статті (частини статті) Особливої частини КК.
Отже, Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
