Судова практика
Якщо особа захищалася від кількох нападників, то спричинення смерті одному з них під час здійснення ними незаконного насильства вважається необхідною обороною
11 листопада 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 658/278/15-к відмовив у задоволенні касаційної скарги прокурора, дійшовши висновку, що фігурант не перевищив меж необхідної оборони.
Згідно з вироком районного суду обвинувачений знайшов револьвер, виготовлений шляхом переробки саморобним способом із револьвера, а також патрони, виготовлені саморобним способом за типом кульових патронів, які зберігав за місцем проживання.
Перебуваючи біля під’їзду будинку та будучи у стані сильного душевного хвилювання, під час конфлікту з потерпілими, які перебували у стані алкогольного сп’яніння і завдавали йому ударів ногами і кулаками по голові й тулубу, вихопив із сумки револьвер та, стоячи на колінах, будучи притиснутим до землі, з накинутою на голову курткою, здійснив підряд два постріли у бік потерпілих, з яких – один постріл у голову одному з потерпілих, заподіявши останньому тілесні ушкодження, від яких настала його смерть, а другий – у тулуб іншому потерпілому, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров’я.
Вироком місцевого суду його було засуджено за ч. 1 ст. 263, ст. 116, ч. 2 ст. 125 КК. Суд, зокрема, встановив, що сторона обвинувачення під час кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК не взяла до уваги того, що з боку потерпілих до засудженого було застосовано фізичне насильство і спричинено йому тілесні ушкодження. Тому суд дійшов висновку, що в діянні особи відсутній прямий умисел на заподіяння смерті потерпілим, а він перебував у стані сильного душевного хвилювання, та перекваліфікував дії за епізодом умисного вбивства потерпілого на ст. 116 КК, а за епізодом замаху на умисне вбивство двох осіб – на ч. 2 ст. 125 КК.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду скасовано в частині засудження особи за ст. 116, ч. 2 ст. 125 КК та закрито кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни. Суд констатував, що особа вчинила дії у стані необхідної оборони та не перевищила її меж.
У касаційній скарзі прокурор вказував, що апеляційний суд, обґрунтовуючи свій висновок наявністю у діях засудженого необхідної оборони, виходив лише з показань самого засудженого та висновків експертів, які слід було оцінювати критично.
Однак Верховний Суд погодився з доводами апеляційного суду, який з’ясував, що відповідно до установлених місцевим судом фактичних обставин особа під час раптового конфлікту, який виник через протизаконне насильство з боку потерпілих, що перебували у стані алкогольного сп’яніння і завдали йому численних ударів кулаками та ногами в різні частини тулуба і голову, керуючись мотивом припинення протиправних дій потерпілих, вихопив револьвер, заряджений дев’ятьма патронами. При цьому він перебував у положенні на колінах та, будучи притиснутим до землі, з накинутою на голову курткою, зробив підряд два постріли в бік потерпілих.
Скасовуючи вирок місцевого суду в частині засудження особи за ст. 116 та ч. 2 ст. 125 КК, апеляційний суд відзначив, що поведінка двох нападників, спрямованість умислу, інтенсивність і характер їх дій давали особі, яка захищалась, підстави сприймати загрозу реальною і констатував, що останній перебував у стані необхідної оборони та не перевищив її меж, що відповідає ч. 5 ст. 36 КК.
Підготував Леонід Лазебний
