Судова практика
Якщо особу обвинувачено у незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель, то визнання судом доведеним факту їх зберігання є виходом за межі пред’явленого обвинувачення
13 червня 2018 р. Верховний Суд у справі № 718/28/17 скасував рішення апеляційного суду, в якому суд послався на обставини, встановлені органом досудового розслідування, а не судом першої інстанції обставини.
Вироком районного суду особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки за ч. 2 ст. 310 КК України.
Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду змінено в частині призначеного засудженій покарання. Постановлено вважати особу засудженою за ч. 2 ст. 310 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
У касаційній скарзі прокурор просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через те, що ухвала обґрунтована обставинами, встановленими досудовим розслідуванням, а суд, безпосередньо не дослідивши докази, передчасно дійшов висновку, що роль засудженої у вчиненні злочину була другорядною.
Верховний Суд зазначив, що однією з умов законності судового рішення є дотримання встановлених законом меж судового розгляду. Зокрема, згідно зі ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що органом досудового розслідування особа обвинувачувалася у незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель, вчинених за попередньою змовою групою осіб, з метою збуту, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України. Під час судового розгляду прокурор не змінював та не висував додаткове обвинувачення.
Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження, безпідставно вийшов за межі пред’явленого обвинувачення та при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, вказав, що за місцем проживання особи вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, загальною масою в перерахунку на висушену речовину 73 951,794 г, що є особливо великим розміром
Таке недотримання вимог кримінального процесуального закону істотно вплинуло на права засудженої щодо забезпечення права на справедливий суд, оскільки викладені у вироку суду обставини не охоплювались пред’явленим їй обвинуваченням.
Колегія суддів апеляційного суду на вказані порушення вимог закону увагу не звернула та не виправила їх. Більш того, апеляційний суд також не дотримався вимог кримінального процесуального закону щодо законності судового рішення.
Так, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; встановлені судом першої інстанції обставини; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Всупереч цим вимогам, суд апеляційної інстанції встановлені судом першої інстанції обставини в ухвалі не зазначив, а натомість послався на обставини, встановлені органом досудового розслідування.
Таким чином ВС постановив, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати наведене та ухвалити рішення з дотриманням вимог ст.ст. 370, 419 КПК України.
Підготував Леонід Лазебний
