Судова практика
Якщо у судах різних країн порушено провадження в одній і тій самій справі, припиняє провадження суд, який порушив справу пізніше
27 лютого 2020 р. Верховний Суд у справі № 426/22278/17 відмовив у задоволенні касаційної скарги, у якій ставилася під сумнів наявність у іноземного суду компетенції щодо розгляду справи про розірвання шлюбу між громадянами України.
У листопаді 2017 р. чоловік звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Рішенням районного суду позов задоволено. Апеляційним судом рішення районного суду скасовано, провадження у справі припинено, оскільки на час відкриття провадження у цій справі (порушення провадження) 5 грудня 2017 р. справа про розірвання шлюбу між тими самими сторонами 1 грудня 2017 р. вже була прийнята до розгляду судом у Латвійській Республіці, отже апеляційний суд встановив наявність правових підстав для припинення провадження у справі відповідно до ч. 4 ст. 21 Договору між Україною і Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованого Законом України від 22 листопада 1995 р. № 452/95-ВР.
У червні 2018 р. адвокат чоловіка подала касаційну скаргу, мотивовану тим, що апеляційний суд не встановив наявність або відсутність у іноземного суду компетенції щодо розгляду справи між сторонами про розірвання шлюбу, у матеріалах справи немає доказів, що на момент подання дружиною позову про розірвання шлюбу до суду Латвії чоловік проживав на території Латвійської Республіки. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що з вересня 2015 р. чоловік виїхав для постійного проживання на територію Російської Федерації, а оскільки на час подання позову дружина зареєстрована на території України, розгляд цієї справи підсудний національному суду.
Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги з огляду на те, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні норми містять ст. 10 ЦК України та ч. 3 ст. 3 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Договору між Україною і Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах громадяни однієї договірної сторони мають право вільно звертатись до судів, прокуратури, установ нотаріату та до інших установ другої договірної сторони, до компетенції яких належать цивільні (в тому числі трудові, житлові), сімейні та кримінальні справи, можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і власні громадяни.
Якщо цей Договір не встановлює іншого, суди кожної з договірних сторін компетентні розглядати цивільні, сімейні та трудові справи, якщо відповідач має на її території місце проживання (ч. 1 ст. 20 Договору).
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що, порушуючи справу за позовом дружини проти чоловіка про розірвання шлюбу, суд у Латвійській Республіці відповідно до ст. 20 Договору перевірив наявність правових підстав для звернення дружини до цього суду з вказаним позовом та встановив компетентність такого суду розглядати справу.
У випадку порушення провадження у справі між тими ж сторонами, про той же предмет і на тих же підставах у судах обох Договірних Сторін, компетентних відповідно до Договору, суд, який порушив справу пізніше, припиняє провадження (ч. 4 ст. 20 Договору).
Підготував Леонід Лазебний
