Судова практика
Якщо в судовому рішенні про стягнення коштів в іноземній валюті визначено еквівалент суми у гривнях, перерахована має бути сума в іноземній валюті
18 вересня 2020 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 916/4693/15 вказав, що законодавство України не встановлює заборони на виконання грошового зобов’язання в іноземній валюті, у якій його зазначено у договорі.
ПАТ «Сбербанк» звернулося до суду з позовом до ПАТ «ФК «Чорноморець» про стягнення заборгованості в доларах США, оскільки відповідач вимоги банку про дострокове повернення повної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії не задовольнив, заборгованість за договором не сплатив.
Господарський суд своїм рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, позов задовольнив частково.
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що суди неправильно застосували ст.ст. 611, 615, ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим безпідставно стягнули проценти за користування кредитною лінією з моменту припинення кредитного договору до моменту звернення із позовом до поручителя про стягнення. Також суди не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 р. у справі № 444/9519/12, щодо застосування цих норм права, а також ст. 625 ЦК України.
Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу, визначеного в іноземній валюті, в еквіваленті у гривнях.
Аналіз ст.ст. 524, 533 ЦК України свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Як вбачається, заборони на виконання грошового зобов’язання в іноземній валюті, у якій його зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Отже, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов’язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики), тобто таку саму суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов’язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, ВС зауважив, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Отже, можливість нарахування інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов’язання (у цьому випадку – на суму заборгованості за кредитом), визначеного в іноземній валюті, виключається.
Підготував Леонід Лазебний
