Судова практика
Якщо власник пошкодженого авто вимагає від юридичної особи відшкодування шкоди як фізична особа, такий позов розглядається за правилами цивільного судочинства
Спори щодо відшкодування юридичною особою майнової шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки фізичній особі, мають розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо закон виключає вирішення таких спорів в порядку господарського судочинства.
5 червня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну у справі № 461/8496/15-ц за позовом власника транспортного засобу до ДТГО «Львівська залізниця» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
У липні 2015 р. власник транспортного засобу звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача 24 551,35 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, з яких: 2 217,25 грн – понесені ним витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу, 21 000,00 грн – неодержаний дохід від підприємницької діяльності, 1 334,10 грн – витрати на придбання медикаментів у зв`язку з лікуванням, а також 20 000,00 грн – на відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 4 листопада 2014 р. на території вантажного пункту станції Скнилів краном ЕКК-10 № 51238, яким керував працівник відокремленого підрозділу «Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт» ДТГО «Львівська залізниця», пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль «Рено», який він використовував у своїй підприємницькій діяльності.
Рішенням Галицького районного суду залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено частково. Стягнуто з ДТГО «Львівська залізниця» на користь власника транспортного засобу 2 217,25 грн на відшкодування майнової шкоди, 11 000,00 грн – упущеної вигоди, 445,51 грн – судових витрат, а всього – 13 662,76 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач подав касаційну скаргу, яку мотивував тим, що власник транспортного засобу використовував належний йому автомобіль у підприємницькій діяльності, а тому матеріально-правова вимога про відшкодування упущеної вигоди повинна розглядатися в порядку господарського судочинства. Тоді як позивачем не було надано доказів того, що пошкодження транспортного засобу унеможливили його використання та експлуатацію.
Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому наполягав, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виникли деліктні (позадоговірні) правовідносини, за якими настає відповідальність за цивільним правом, пов`язана із заподіянням майнової шкоди внаслідок цивільного правопорушення.
За результатами розгляду Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що фізична особа могла звернутися з позовом до господарського суду лише у разі, якщо розгляд такого спору у господарському суді було прямо передбачено ГПК України та відповідним законом.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач саме як фізична особа – власник транспортного засобу, а не фізична особа – підприємець, звернувся до суду за захистом своїх цивільних прав – відшкодування завданої майнової шкоди, включаючи упущену вигоду, заподіяної пошкодженням належного йому на праві власності рухомого майна (транспортного засобу). Тобто позивач порушив питання як про відшкодування вартості пошкодженого майна, належного йому як фізичній особі, так і упущеної вигоди, що є складовими майнової шкоди, за рахунок суб`єкта деліктної відповідальності та безпосереднього заподіювача шкоди.
Стаття 1 ГПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції, обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо відшкодування майнової шкоди, завданої юридичною особою фізичній особі. ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої та апеляційній інстанціях не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб`єктного складу учасників процесу, одним із яких є фізична особа.
Отже, Велика Палата Верховного Суду постановила, що з огляду на суб`єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин, спір в цій частині правильно розглянуто за правилами цивільного судочинства.
Позивачем заявлено позов саме як фізичною особою, власником пошкодженого рухомого майна, до відповідача як суб`єкта деліктних зобов`язань, а не суб`єктом господарювання та перевізником до іншого суб`єкта господарювання.
Підготував Леонід Лазебний
