Судова практика
Якщо встановлено, що зґвалтування вчинено влітку 2011 року стосовно 10-річної особи, то конкретизація дня і часу вчинення злочину не мають значення для його
2 липня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 202/9/21-к залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який стверджував про недоведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Обвинувачений, реалізовуючи спільний з іншою особою злочинний умисел на зґвалтування малолітньої, в один із днів літа 2011 року у вечірній час доби (більш точно час не встановлено), перебуваючи у спальній кімнаті свого домоволодіння, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, розуміючи малолітній вік потерпілої та перебування її внаслідок цього у безпорадному стані, нехтуючи загальнолюдськими принципами моралі, статевої недоторканості, діючи умисно, вступив у статеві зносини з потерпілою.
Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу засуджено за ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції від 6 грудня 2017 р.).
У касаційній скарзі захисник зазначав, що судом у вироку не відображено обставини вчинення підзахисним інкримінованого злочину, а саме точного часу та дати, а також інших фактичних обставин події.
Верховний Суд вказав, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв’язаними для ухвалення обвинувального вироку. Вирок відповідає вимогам ст. 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Доводи касаційної скарги про те, що у вироку не зазначені та не встановлені судом дата та час вчинення кримінального правопорушення, натомість, зазначено лише, що злочин вчинено влітку 2011 р. є неспроможними На думку захисника, від встановлення конкретної дати залежить і кваліфікація злочину, оскільки не з’ясовано, чи була потерпіла малолітньою чи неповнолітньою особою.
Судом було констатовано, що потерпілій станом на 2011 р. було 10 років, а тому, як вірно зазначили суди, конкретний час вчинення цього злочину не має значення для кваліфікації дій особи, так як його дії кваліфіковані, зокрема за ознакою вчинення злочину стосовно малолітньої, а малолітня особа – це фізична особа, яка не досягла 14 років.
Отже, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, з чим погодився і Верховний Суд.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
