Судова практика
Єдиним способом встановлення нестачі товарів у платника податків під час податкової перевірки є проведення ним інвентаризації
6 лютого 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 807/1556/17 залишив без задоволення касаційну скаргу податкового органу, який не довів нестачу ТМЦ у суб’єкта господарювання
Фізична особа-підприємець звернулась до суду з позовом до ГУ ДФС у Закарпатській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, посилаючись на те, що у період, що перевірявся, у позивача були відсутні будь-які операції, що не є господарською діяльністю і могли стати підставою для нарахування податкових зобов`язань на підставі пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України. При цьому жодних інвентаризацій від платника податків контролюючим органом не вимагалось. Крім того, позивач вважає помилковим застосування до нього відповідачем п. 216.2 ст. 216 ПК України, оскільки ФОП не складались будь-які документи у розумінні зазначеної правової норми, а саме актів про нестачу матеріальних цінностей.
Окружний адміністративний суд своїм рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, позов задовольнив з тих мотивів, що контролюючий орган не дотримався встановленого законом порядку проведення інвентаризації та оформлення її результатів, що унеможливлює використання отриманих результатів щодо наявності товарно-матеріальних цінностей, стану їх зберігання, підтвердження/спростування правильності та достовірності стану бухгалтерського обліку та звітності, а тому вони не можуть бути підставою для висновку контролюючого органу щодо невідповідності (нестачі) ТМЦ. З приводу донарахованих відповідачем податкових зобов’язань з акцизного податку суди вказали, що нестача ТМЦ не передбачена податковим законодавством як підстава для здійснення донарахування. Факт нестачі ТМЦ під час судового розгляду справи не було підтверджено.
У касаційній скарзі відповідач вказував, що інвентаризація ТМЦ в торгівельних приміщеннях за адресами здійснення господарської діяльності позивачем була проведена на підставі запиту ГУ ДФС у Закарпатській області особисто продавцями господарських одиниць в присутності інспекторів-ревізорів. Копії актів (довідок) фактичних перевірок були вручені особисто ФОП і вона не мала жодних зауважень щодо результатів інвентаризації чи самого факту її проведення.
Верховний Суд, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, зазначив, що підставою для ухвалення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стала встановлена за наслідками інвентаризації нестача ТМЦ.
Відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ.
У разі, якщо на момент перевірки платника податку контролюючий орган в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявив нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V ПКУ, такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (п. 198.5 ст. 198 ПКУ).
Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПКУ контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Отже, проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, у межах якої вона була призначена (ініційована).
За змістом наведених норм платник податку зобов’язаний самостійно нарахувати податкові зобов’язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Під положенням зазначеної статті підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами проведеної вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.
Таким чином, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Положення пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.
У розглядуваній справі за наслідками фактичної перевірки, в рамках якої проводилась інвентаризація, відповідач не сформулював жодних висновків про нестачу ТМЦ. Вказані відомості були використанні при проведенні документальної планової виїзної перевірки, у межах якої інвентаризація не проводилася.
Таким чином, за висновком Верховного Суду, наведені обставини з урахуванням процедурних порушень, допущених під час проведення інвентаризації, не можуть свідчити про об’єктивність висновків відповідача щодо нестачі ТМЦ у ФОП.
Підготував Леонід Лазебний
