Євросуд визнав технічною помилкою твердження про винність особи до постановлення вироку

У відкритих джерелах з’явився переклад рішення Європейського Суду з прав людини (далі – ЄС) у справі «Лада проти України» від 6 лютого 2018 р. за заявою № 32392/07.

Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційною інстанцією, а згодом і ВСУ, заявника засуджено до 5 років позбавлення волі за одержання хабара. Покарання особа відбувала у Дар’ївській виправній колонії № 10 (далі – колонія, ВК).

У свої заяві до ЄС, засуджений стверджував про порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме відзначив жахливі умови відбування покарання: камера переповнена ув`язненими, вентиляція відсутня, умов для того, щоб помитись майже не було.

Також скаржник навів витяг з матеріалів справи, в якому суд під час розгляду питання про обрання йому запобіжного заходу, тобто до постановлення вироку, на порушення п. 2 ст. 6 Конвенції вказав, що підсудний вчинив тяжкий злочин.

Уповноважена особа Мінюсту надала пояснення, що згідно з нормами національного законодавства, площа на кожного ув`язненого відповідала кількості ув`язнених, та відзначив, що заявник не вичерпав всіх можливих засобів захисту своїх прав в Україні, а тому заява не підлягає розгляду.

Заявник пояснив, що не використав всі можливості захисту своїх прав в Україні, бо під час перебування у вправній колонії йому погрожували репресіями стосовно нього та його родичів у разі подання скарг на умови утримання. До того ж він був свідком таких дій з боку адміністрації установи стосовно ув`язнених, які подавали скарги.

З огляду на це він не подавав скарг до прокуратури чи суду.

Європейський суд зазначив, що подібні скарги подавалися неодноразово, і це дає підстави твердити про системні проблеми національної пенітенціарної системи.

Тіснява в камері сама собою є порушенням прав людини

Суд вказав, що ст. 3 Конвенції вимагає від держави забезпечити умови, які відповідають принципу поваги до людської гідності, при цьому щоб спосіб і метод виконання покарання не завдавали людині душевного страждання чи труднощів, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний триманню під вартою.

«Приниженням гідності» є серйозний брак простору у в’язничних камерах. Який слід вважати впливовим чинником, таким, що може становити порушення як сам по собі, так і у сукупності з іншими недоліками.

Оскільки Урядом не було надано конкретних даних для оцінки умов тримання заявника під вартою, окрім твердження, що дотримано визначену площу камери, Суд взяв до уваги виклад фактів заявника про низькі санітарно-побутові умови та визнав їх невідповідними приписам статті 3 Конвенції.

Висловлювання порушує презумпцію невинуватості залежно від змісту та контексту

Розглядаючи питання щодо порушення п. 2 ст. 6 Конвенції, Суд відзначив наступне.

Пунктом 2 ст. 6 забороняється передчасне вираження судом думки про те, що той «кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення», є винним або винною, до того, як це буде доведено відповідно до закону.

Суд зазначив, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява державного посадовця щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, стверджує про її вину до того, як її буде доведено відповідно до закону. Навіть за відсутності будь-якого формального висновку достатньо того, що існують певні міркування, які дозволяють припустити, що суд або посадова особа вважають особу, яка обвинувачується, винною.

ЄС вважає, що судді повинні приділяти особливу увагу точності формулювань у своїх рішеннях. Оскаржуваний вираз «вчинив тяжкий злочин» у рішенні про обрання запобіжного заходу, дійсно стосується характеристики злочину, у вчиненні якого обвинувачувався заявник.

Однак Суд визначив, що обставини справи та уважне читання тексту постанови не дозволяють дійти висновку, що заявника було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, перш ніж його було засуджено компетентним судом, а отже наведене твердження про винність було лише технічною помилкою.

Європейський Суд з прав людини оголосив прийнятною лише скаргу на неналежні умови тримання у виправній колоній та присудив заявнику Л. А. Лада компенсацію моральної шкоди від України у розмірі 5500,00 Євро через порушення його прав, передбачених ст. 3 Конвенції, в іншій частині скаргу відхилив.

Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути